Звідки беруться нові зарубіжні книжки на українському ринку

CEO видавництва «Наш Формат»
Книговидавець Антон Мартинов про конкуренцію, необмежені можливості та про те, як видавництва купують права на випуск бестселерів

Перший етап придбання прав на книгу – її вибір. Це доволі суб’єктивний процес. У кожного видавництва є свої критерії відбору. В деталі вдаватись не буду, адже це все-таки секрети бізнесу. Але якщо загалом, то українські видавці звертають увагу на відгуки людей, рецензії у пресі та тренди книжкового ринку.

Коли книжка обрана, починається один із найважчих етапів – пошук правовласника. Є видавець та автор. Містком між ними є агенти. При цьому вони можуть знаходитись де завгодно – у США, Британії, Ізраїлі, Польщі, Латвії та інших куточках світу. Тому знайти агента, який володіє правами на ту чи іншу книгу – доволі складно. Також буває, що у одного автора є декілька агентів, кожен з яких займається різними ринками.

Буває, що ти пишеш лист агенту з пропозицією придбати права на книгу, а з тобою починають грати у «футбол».

Лист переправляють з одного континенту на інший. Цей «футбол» може зайняти дуже багато часу. Люфт може складати від кількох днів до кількох років. Наприклад, найдовше ми підписували книгу Нельсона Мандели «Довгий шлях до свободи». Це тривало два роки. Нам довелось так довго чекати на видання, адже у нас на руках не було підписаних документів. Втім, тепер ми починаємо роботу над книгою одразу після того, як отримуємо підписану угоду через електронну пошту.

Між українськими видавництвами в останні роки почалася велика конкуренція.

Наведу свіжий приклад. Орієнтовно місяць тому вийшла біографія Ернеста Хемінгвея, написана Меді Дірборн. Відразу п’ятеро українських видавців виявили бажання видати цю книгу. Кожен з нас зробив свою фінансову пропозицію. Після чого розпочався конкурс. Часто це відбувається так – хто запропонує найбільший гонорар, той і переможе. Агент і автор, які і обирають, яке українське видавництво отримає права на видання, також приділяють увагу репутації видавництва. Для них дуже важливо, щоб книга видалась якнайбільшим тиражом і у відомому видавництві з гарним іміджем.

Фактично, всі конкурси серед видавців можуть проходити за двома сценаріями. Перший – це один тур, де всі видавці просто пропонують суми, а автор і агент обирають переможця. У другому випадку видавці поступово підвищують ставки. Наприклад, торги починаються з $1,5 тис. передплати, а потім ця сума починає поступово зростати, наче на аукціоні. Інколи бували ситуації, коли передплата за права сягала $7 – $10 тис. Скажу відверто, такі суми достатньо великі для українського ринку. Далеко не кожну книгу вдасться продати таким тиражом, щоб у підсумку повернути ці гроші.

Раніше права для видання українською мовою можна було придбати і за $500. Чув історії і про $300. Втім, такого я особисто не зустрічав. Сьогодні переговори починаються з $1 тис. В середньому, торги на більш-менш популярну книжку завершуються на позначці у $3-5 тис. Важливо розуміти – це лише передплата. Потім, після видання та продажу книги, українське видавництво повинно заплатити роялті автору та агенту. Там суми вже набагато серйозніші – вони можуть сягати і $50 тис.

До речі, дуже важливим аспектом кожної нової книжки є обкладинка.

Адже вона корелює 30-50% попиту на продаж. Нещодавно у нашому видавництві вийшла книжка Філа Найта «Взуття-буття» про історію створення легендарного бренду Nike. На сьогодні всі переклади книжки Найта були опубліковані під однією оригінальною обкладинкою – чорний фон, золотисте тиснення та фірмовий знак компанії. Ми ж запропонували власну обкладинку. Це прецедент. Хоча у контракті було прописано, що обкладинка повинна бути ідентичною оригінальному виданню, для нас було важливим, щоб книжка «заговорила» з читачами українською на всіх рівнях, включаючи візуальний. Зрештою, у підсумку автору і агенту дуже сподобалось наше бачення і українське видання має унікальну обкладинку.

Цей приклад яскраво показує – межі дозволеного набагато ширші. Така ж ситуація і з ринком. Багато хто думав, що нам просто не будуть продавати права, адже є російські переклади. Але все виявилось по-іншому, і зараз ми рухаємось у правильно напрямку. Ми можемо набагато більше, ніж уявляємо. Іноді варто лише спробувати і наполегливо працювати на результат.

Можу зазначити, що протягом останніх кількох років інтерес закордонних агентів до українського ринку зріс. Власник однієї з найбільших літературних агенцій, Ендрю Нюрнберг, нещодавно відвідав Україну, також приїздили відомі гравці ринку з Німеччини, Чехії, Польщі. Українські книговидавці почали активно поводити себе на ринку та купувати більше прав для видання перекладних книжок. Я впевнений, що ця тенденція до зростання буде продовжуватися і надалі.

Поділитися: