Автор: Олександр Данковський
Мозок є у кожного. Але цільова аудиторія книги Девіда Рока – підприємці та найманий менеджмент класу «середній плюс». Чому?
По-перше, сам автор зізнається: «Я не нейробіолог, я бізнес-консультант». До речі, він ще й успішний автор бізнес-літератури: з-під його пера вийшли «Коучинг з опорою на мозок» (Coaching with the Brain in Mind), «Тихе лідерство» (Quiet Leadership) і «Особистий рекорд» (Personal Best). Переклад книги «Мозок. Інструкція з застосування. Як використовувати свої можливості по максимуму і без перевантажень» у 2017 році випустило видавництво «Альпіна Паблішер».
Книга побудована на пригодах Пола та Емілі. Він – незалежний IT-консультант, його дружина – менеджер у великій корпорації. У пари – двоє дітей. Кожна сценка з їхнього життя подається у двох варіантах.
Перший – провальний, на кшталт «Пол пізно взявся за підготовку комерційної пропозиції, багато відволікався, коли її писав – виїхав на зустріч з клієнтом, коли часу було обмаль, – занервував, пропустив поворот, – спізнився – відчув себе зовсім вибитим з колії, мимрив і перепитував під час бесіди – зустріч провалив».
Усе це з деталями і в особах, як в серіалі, так що читач щосили співчуває бідоласі Полу – або Емілі, якщо описуються її пригоди під час презентації нового проекту або бесіди з колишніми колегами, а тепер підлеглими.
Якщо з ранку спочатку зайнятися чимось другорядним, то на пріоритети вже не вистачить пороху
Далі йде «розбір польотів» із залученням останніх наукових даних і фрагментів бесід з 30 провідними нейробіологами США, Європи та країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
Потім Рок пропонує «другий підхід до снаряда»: Пол діє у тих самих обставинах, але озброєний розумінням, як «стримувати фактори, що відволікають, всередині власного мозку».
І ось – клієнт задоволений зустріччю, попереду маячить прибуткова операція, майже хеппі-енд. Як десерт подаються «Дивовижні факти про людський мозок» і поради «Це ви можете спробувати самі».
До честі автора, він активно користується сучасною термінологією («префронтальна кора», «мигдалина мозочка», «гіпокамп», «поясна звивина»), але пише легко: «Базальні ядра всюди сунуть свій ніс … підхоплюють шаблони не тільки фізичних рухів, але і будь-яких зовнішніх подразників, таких як світло, звук, запах, мова, події, ідеї, емоції тощо».
У разі потреби – вдається до розлогих, але зрозумілих метафор.
Скажімо, префронтальну кору, що відповідає за свідому діяльність, пропонує уявити у вигляді сцени невеликого театру
Актори на ній – ідеї, інформаційні фрагменти, на яких зосереджено увагу. Причому якщо їх забагато, починається штовханина та плутанина, всі один одному заважають і плутають репліки. Тому краще бути самому собі режисером, розуміти, скільки і яких акторів зараз має бути на сцені і не допускати зайвих.
До речі, Рок далекий від модного нині підходу «ваш мозок – надпотужна машина, здатна дати фору будь-якому суперкомп’ютеру». Він погоджується, що машинка, звичайно, потужна і по-своєму досконала, але все ж краще знати її обмеження, щоб не витрачати ресурси даремно і знати, через яку роботу вона швидко втомлюється.
Зокрема, розставляння пріоритетів, за Роком, – один з найбільш енерговитратних видів діяльності. Якщо з ранку спочатку зайнятися чимось другорядним, наприклад, відповідати на електронні листи, то на пріоритети вже не вистачить пороху.
