Знайди мене: як Денис Шемякін повертає українцям загублені речі

65
K.Fund Media
Підприємець планує освоїти ринки Литви, Латвії, Естонії

У 2016 році молодий підприємець Денис Шемякін загубив у столиці свій рюкзак. Похопився вже в поїзді. На щастя, загублену річ знайшли та передали до органів місцевого самоврядування.
Цей випадок наштовхнув Шемякіна на думку про створення платформи Luck Find, за допомогою якої втрачені речі знайдуть своїх господарів.

«Я прийшов забирати рюкзак і виявив, що там немає нових штанів і жорсткого диску з фотографіями за 10 років. Тому з цієї причини довго не наважувався будувати свій проект у співпраці з владою», – згадує підприємець.

Починали удвох

У Luck Find два засновники – Денис Шемякін та програміст Руслан, обидва родом із Лисичанська.

«Запускали бюро ми удвох. Певний час все було на волонтерських засадах. Потім у нас в команді з’явилися маркетологи та копірайтери, але незабаром вони пішли працювати в інші компанії, ми знову залишилися удвох», – розповідає Шемякін.

K.Fund Media

Вони витратили півроку, щоб придумати концепцію, написати і налаштувати сайт. Запустилися в тестовому режимі та відразу зрозуміли, що варто об’єднати пошук онлайн та оффлайн.

Незважаючи на упередження Шемякіна щодо органів місцевого самоврядування, підприємці вирішили спробувати співпрацювати з Київською міськадміністрацією, завдяки знайомству з сучасною командою чиновників міста. Всі повідомлення про пропажі з «Контактного центру міста Києва 1551» тепер потрапляють до бази онлайн-сервісу «Бюро знахідок». Цією лінією користуються люди, які не мають доступу до інтернету, наприклад, пенсіонери.

«Пам’ятаю смішний випадок: жінка загубила сумку і просила повернути ксерокопію рецептів, які там були. Хоча, здавалося б, рецептів повно в мережі. Це підкреслює народність сервісу», – згадує Шемякін.

Як працює

Щоб визначити знайдену річ в бюро знахідок онлайн, знадобиться реєстрація на сайті. Після розміщення фото й опису, система створює секретне питання. Наприклад, шахраям буде складно вгадати по батькові власника паспорта, а той за ним зможе легко ідентифікувати свою річ.

Буває, що людина ще не знає про пропажу документа, а ми вже даємо оголошення про знахідку

Сайт володіє великою базою фотоматеріалу загублених речей. Користувач просто натискає «відгукнутися», якщо річ їм впізнана, вписує її ознаки.

Потім модератор зводить контакти того, хто знайшов, і господаря пропажі, якщо є повні збіги з обох сторін. Був випадок: знайшли папугу. Господарю довелося згадати докладні прикмети на лапках пташки. Якщо втратили гаманець – треба описати в подробицях, що було всередині (фото, кредитки, талони – для перевірки) і, звичайно ж, скільки було готівки.

Зараз на сайті 4000 оголошень, з них 70% – про пропажі. Найчастіше народ втрачає документи, тварин, багаж. Наприклад, на столичному залізничному вокзалі щомісяця знаходять 50 паспортів.

K.Fund Media

Знайдені речі зберігаються в оффлайн бюро знахідок, або у того, хто їх знайшов. За словами творців бюро, саме час налагодити співпрацю з банками та поліцією.

«Таким чином ми масштабуємо проект, а поліція мінімізує ризики шахрайства, для банків знизитися ризик оформлення угод на загублені паспорти. Тому що буває, що людина ще не знає про пропажу документа, а ми вже даємо оголошення про знахідку», – каже Шемякін.

Економіка проекту

Створення сайту підприємцям нічого не коштувало – вони зробили його своїми силами. Але на просування довелося витратитися. Пробували різні стратегії: вірусний маркетинг, інтернет, контекстну рекламу у Google, соціальні мережі. 10 тис. грн витратили на зйомку відео для участі в одному з конкурсів. Контекстна реклама в Google обходиться у 500-600 грн на місяць.

Зараз підприємці впритул почали займатися монетизацією проекту

Розглядаються кілька варіантів. Наприклад, пошук вручну по базі залишити безкоштовним, а ось пошук автоматичний – платним. Також йдуть переговори з великими компаніями щодо партнерства.

«Ми знайшли чиїсь речі, а їх повернення відбувається під патронатом якогось бренду. Уявіть — новина, у якій сказано, що паспорт такого-то був повернутий за підтримки такої-то компанії», – описує ідею Шемякін.

Третій варіант монетизації проекту – це продаж спеціальних наклейок і брелоків з написами «Ця річ такого-то. Прошу повернути за винагороду».

K.Fund Media

Після обкатки моделі в Україні, підприємці планують освоїти ринки Литви, Латвії, Естонії. Є думки і про Азію.

«У Монголії, якщо людина втратила свій паспорт, то воня може його забрати в поліції. Точно так само хочемо зробити і ми. У нас поки що не налагоджений процес, і люди не знають, куди віддавати знахідки», – підсумовує Шемякін.

Поділитися: