Живучі ідеї: три поради з книги «Зроблено, щоб прилипати» Чіпа і Дена Гітів

478
Shutterstock
У кого вчитися лаконічності, навіщо і як ламати шаблони та чим ми подібні до Матері Терези
Сделано, чтобы прилипать

Чіп і Ден Гіти – брати-автори. Перший – викладач Стенфордської бізнес-школи, другий – старший науковий співробітник Центру просування соціального підприємництва при Дюкському університеті. Разом вони написали чотири книжки, які стали бестселерами New York Times.

Їхня спільна праця «Зроблено, щоб прилипати: чому одні ідеї виживають, а інші ні» (Made to Stick: Why Some Ideas Survive and Others Die, 2007) для всіх, хто хоче створювати щось, що стане популярним і не втратить своєї актуальності. Вона навчить розбиратися в тому, як влаштований людський мозок, щоб ви могли максимально доступно пояснювати іншим свої задуми, ділився з K.Fund Media враженнями від прочитаного інвестор Енді Триба. Він рекомендував цю книжку всім, хто на шляху до свого першого мільйона.

Ось кілька порад.


Слід прагнути елегантності і простоти

Вона притаманна прислів’ям. Фраза «Краще одна пташка в руках, ніж дві в кущах», або a bird in the hand is worth two in the bush, має свої аналоги у багатьох інших мовах. Для українців, як ми знаємо, «краще горобець в руці, ніж заєць у лісі». В англійській вона вперше з’явилася у 1678 році у творі Джона Буньяна «Подорож Пілігрима в Небесну країну». Але ідеї може бути більше 2500 років. Ще в одній із байок Езопа, що датується 570 роком до н.е., яструб хапає солов’я, який благає про пощаду, переконуючи, що він надто мала здобич для хижака, на що яструб відповідає:

«Я буду дурнем, якщо випущу птаха, який у мене в кігтях, щоб ловити іншого, якого навіть не бачу»

Застереження не відмовлятися від безпрограшного варіанту в обмін на ризик – перевірений багатьма епохами та поколіннями згусток мудрості. Власне, ось вам і підказка для представників креативного класу: рішення не обов’язково десь серед хмар, воно може бути під носом.

Найкраще запам’ятовується неочікуване

Тому що наш мозок швидко призвичаюється до постійних явищ. Систематична сенсорна стимуляція змушує нас не зважати на купу різних речей, наприклад, вуличний гул чи запах «території кота» в квартирі, якщо це – частина нашого повсякдення. Ми звертаємо увагу на речі, коли вони змінюються. Найлегший спосіб привернути увагу – зламати шаблон, пишуть Гіти, як це зробила організація Ad Council з рекламою Enclave (тоді мінівена з такою назвою ще не існувало). Ролик спершу нагадує типову рекламу авто: щаслива сім’я вирушає у мандрівку, всі усміхаються, голос за кадром перераховує привабливі характеристики мінівена і… БАМ! На перехресті в нього врізається інша машина. Далі глядач бачить темний екран із текстом: «Ви цього не очікували?», «Цього ніхто не очікує», «Пристібайтеся», «Завжди».

Обережно з цифрами

Матір Тереза якось сказала: «Якщо я бачу масу, це не спонукає мене до дії. Але коли я бачу конкретну людину, я дію». Дослідники Університету Карнегі-Меллон вирішили перевірити, чи пересічна людина мислить так само. Вони запросили людей до участі у опитуванні, запропонувавши кожному по $5. Коли учасники отримали гроші, їм вручили конверти з листами-закликами пожертвувати якусь частку на програму Save the Children, що дбає про добробут дітей в усьому світі.

Ці листи були у двох версіях:
– у першій були наведені статистичні дані про кількість дітей, що страждають через голод у Африці;
– у другій – історія маленької семирічної Рокії з Малі, батьки та сусіди якої збирають кошти на те, щоб її прогодувати, подбати про її здоров’я й освіту.

Люди, яким дістався перший лист, жертвували в середньому $1,14. А ті, кому дістався другий, – $2,38. Потім експеримент розширили, залучивши ще й третю групу, якій представили як історію Рокії, так і статистику. Середня пожертва склала $1,43. Дослідники зробили висновок, що цифри спонукають людей до аналітичного мислення і притуплюють емоції. Щоб перевірити цю гіпотезу, вони провели нове дослідження.

Shutterstock

Першій групі людей перед тим, як запропонувати зробити благодійний внесок, ставили запитання на зразок «Якщо об’єкт подорожує зі швидкістю Х, то на якій відстані він буде за 360 секунд?», другій – «З чим у вас асоціюється слово дитина?» і подібні. Очікування вчених підтвердилися: перша група пожертвувала $1,26, друга – $2,34. Тож, виходить, коли йдеться про благодійність, пересічні грішники, як правило, подібні до блаженної з Калькутти.

Поділитися: