«Життя на повній потужності»: 5 важливих ідей з книги Джима Лоера і Тоні Шварца

112
Shutterstock
Як управляти своєю фізичною енергією і правильно розподіляти сили, розповідають консультанти мегазірок світового тенісу

Книга «Жизнь на полной мощности. Управление энергией – ключ к высокой эффективности, здоровью и счастью» Джима Лоера і Тоні Шварца вийшла в 2003 році і неодноразово перевидавалася в багатьох країнах. Російський переклад випустило в 2017-му видавництво «МИФ». Численні шанувальники книги люблять її за практичність – у ній менше двохсот сторінок, тож діловій людині не доведеться вивчати її кілька днів. Автори побудували текст таким чином, що першу його частину можна осилити за пару годин. І написали його так яскраво, що прочитаного вже не забудеш. Друга відмінність книги від звичайних посібників із самоменеджменту полягає в тому, що її автори – практики.


Вони спираються, зокрема, на свої дослідження стану під час тренувань еліти світового тенісу того часу – Піта Сампраса, Моніки Селеш, Габріели Сабатіні, – які чекали від Лоера і Шварца порад щодо збільшення своєї працездатності.

Щоб пояснити, чому саме книга хороша, K.Fund Media вибрав з неї 5 важливих ідей, і впевнений, що ті, хто з ними ознайомиться, захоче прочитати весь текст.

Найдорогоцінніший ресурс – енергія, а не час

Це перша й головна ідея книги. Вона особливо важлива тому, що вироблялася авторами під час панування теорії таймінгу. Лоер і Шварц першими поставили питання: який сенс розписувати робочий день на двадцять пунктів, якщо енергії вистачає лише на виконання перших десяти? Добре це ілюструє статистика, наведена на перших сторінках книги.

Джим Лоер. amazon.it

Згідно з опитуваннями, проведеними Інститутом громадської думки Геллапа, лише 25% співробітників американських компаній працюють на повну потужність.

55% працюють упівсили. 20% не лише не мають сил виконувати свою роботу, а й постійно скаржаться на хронічну втому, заражаючи негативом колег. Тобто популярний в американських компаніях рецепт успіху 24/7 – працювати 24 години на добу 7 днів на тиждень – виявився цілковито провальним.

Фундамент успіху – управління фізичною енергією

Лоер і Шварц доводять це на прикладі дослідження робочого дня свого клієнта зі сфери вже не спорту, а бізнесу. Роджеру Б., коли він до них прийшов, було 42 роки, у нього були дружина і двоє дітей, річна зарплата більше $100 тис., зона відповідальності – чотири штати, і його довго вважали у своїй фірмі перспективною зіркою.

Популярний в американських компаніях рецепт успіху 24/7 виявився цілковито провальним

Власники компанії за два роки до того планували призначити Роджера на вищу посаду, але побачили, що його працездатність останнім часом впала, за їхньою оцінкою, «з п’ятірки до трійки із плюсом».

І тепер питання для них було вже не в тому, чи підвищувати Роджера на посаді, а в тому, чи залишити його на нинішньому місці, чи звільнити.

Типовою цю картину робить те, що для по-справжньому відповідальної роботи на рівні участі в керівництві компанії перспективний менеджер зазвичай «дозріває» у тому віці, коли фізичні резерви його організму вичерпані. І якщо їх не поповнювати, є ризик не лише не піднятися вгору, а й скотитися донизу.

Ми є тим, що і коли ми їмо

Цю банальну тезу автори книги ілюструють настільки переконливо, що читач оцінює цю «банальність» заново. Роджер Б. не снідав, оскільки їхав на роботу вже о 6:30 ранку і до того ж хотів скинути зайві кілограми. Але в результаті йому завжди доводилося ще до ланчу з’їсти пару солодких булочок із кавою. О 16:00 Роджер боровся з голодом за допомогою безкоштовного печива в офісі.

Життєві сили багато в чому залежать від режиму харчування. Shutterstock

Вечеряв він удома о 20:00, коли організм компенсував те, що недобрав за день, і запасався зайвими калоріями, знаючи, що нічого не отримає з ранку.

Після півторагодинної вечірньої дороги додому в заторах і надто ситної вечері жодної мови про фізичні вправи бути не могло.

Лоер і Шварц пояснюють, як працездатність їхнього клієнта залежала від того, скільки часу він був без їжі і скільки солодощів примудрявся з’їсти

Здавалося б, що може бути принизливішим і разом із тим комічнішим за те, що кар’єра людини із зарплатою більше $100 тис. на рік, а отже, майбутнє її сім’ї, залежать від кількості з’їдених протягом дня «швидких калорій». Але більшість із нас живуть і працюють саме так.

Потрібен баланс між роботою і відпочинком

Друга вирішальна помилка Роберта Б. – він не дотримувався балансу між роботою й відпочинком, оскільки керувався згаданим вище правилом 24/7. Причому часто такий режим буває не стільки ініціативою підлеглих, скільки вимогою начальства, яке цінує тих, хто «горить» на роботі. Правда полягає в тому, що такі працівники в результаті згорають у буквальному сенсі цього слова.

«Згоріти» на роботі можна в буквальному сенсі слова. Shutterstock

У кращому випадку – втрачають працездатність, як Роберт Б., у гіршому, як в Японії, де для цього існує спеціальний термін «кароші», помирають на робочому місці.

Лоер і Шварц наводять цікавий факт зі своїх досліджень еліти світового тенісу. Датчики, які вони навішували на спортсменів, показали, що у звичайних тенісистів пульс залишався високим упродовж усього поєдинку. Натомість у представників тенісної еліти він після кожного розіграшу за 15-20 секунд знижувався на 15-20 ударів. Виявилося, що провідні спортсмени протягом декількох годин поєдинку брали численні мікропаузи для відновлення сил, а їхні суперники ці сили лише витрачали.

Уникати залежності від стресу

Встановити баланс між роботою і необхідним для відновлення сил відпочинком, виявляється, нелегко. Проблема в тому, що, як це не парадоксально, організму подобається працювати без відпочинку, адже гормони стресу – адреналін, норадреналін і кортизон – підживлюють збуджений стан.

Організм відчуває задоволення від так званого високого адреналіну

А людина, яка тривалий час перебуває під його впливом, поступово втрачає можливість переключитися в будь-який інший режим.

«Ми ніби зациклюємося в режимі форсажу, не маючи сили вимкнути двигун», – пишуть автори книги.

Не звикайте жити «на високому адреналіні». Shutterstock

І тут у читачів, більшість яких припускаються усіх цих помилок, про високу ціну яких попереджають Лоер і Шварц, виникає природне запитання – як з ними боротися. Розповіді про це присвячена друга частина книги.

Поділитися: