Згадати все: веселий посібник з покращення пам’яті

43
giphy.com
Не всі поради з нон-фікшн книг однаково корисні

Промовисті заголовки книжок із саморозвитку нерідко обіцяють нам прості шляхи вирішення проблем. Однак будь-яку інформацію варто оцінювати критично.

Про це нагадує письменник-гуморист і колумніст The New York Times Генрі Алфорд. У властивій йому іронічній манері він написав відгук про два посібники з покращення пам’яті, перевіривши поради з них на собі.

Є проблема

У світі технологій пам’ять, здається, стає вельми вразливою. Сьогодні, як писав колишній редактор New Republic Франклін Фоер у книзі «Світ без розуму: екзистенційна загроза великої техніки», «наш телефон є продовженням нашої пам’яті; ми передали основні функції алгоритмам». Чи не бажаємо ми тепер більше, ніж коли-небудь, щоби знайомі приходили до нас із трейлерами у стилі «У попередніх серіях…»?

Більшість опублікованих або анонсованих книг на тему покращення пам’яті є працями в жанрі нон-фікшн. Нещодавно я витратив місяць, намагаючись дотримуватися вказівок двох із них.

Обидві написано лікарями: Деніел Г. Амен, «Порятунок пам’яті: перезавантажте свій мозок, подолайте втрату пам’яті та пам’ятайте найважливіше», та Ендрю Е. Бадсон у співавторстві із Морін К. О’Коннор «Сім кроків до управління вашою пам’яттю: що нормально, що ні і що з цим робити».

Перш, ніж прочитати ці книги, я пройшов вісім тестів на пам’ять, які я знайшов на різних веб-сайтах, щоб отримати базові дані про мою здатність запам’ятовувати і пригадувати. Що втішно – мої результати були трохи вищі за середні для моїх 55 років.

А ви точно лікар?

Перше, що я помітив у цих двох книжках – це те, що вони не призначені для прямого прочитання. Вони повторюють інформацію настільки часто, що змушують читача сумніватися у своєму психічному здоров’ї. Мені так і кортіло спитати доктора Амена, що має власну мережу клінік: чи не ви вже впарювали куркуму (як корисний для судин продукт. – K.Fund Media) 10 сторінок тому?

Щодо раціону харчування та вправ – ці дві книги загалом одна одній не суперечили

Як не дивно, жодна з них не вимагає від вас цілоденно валятися на канапі, ліниво поїдаючи пачками вершкове масло. Але треба визнати: обидва книги заохочують вас їсти кожного дня трохи чорного шоколаду. Бадсон та О’Коннор, які викладають неврологію в Бостонському університеті, навіть не розглядають варіанту, що мозкові процеси не потребують підсолодження.

Доктор Амен. Independent Football Veterans

На мою думку, «тілесні» рецепти лікарів поділяються на дві категорії: «речі, які я вже роблю» та «речі, які не варто лінуватися змінити».

Стосовно цього: я танцюю по дві години на тиждень, гуляю по 30 хвилин на день та споживаю багато овочів і води, але мало алкоголю або масла. Але: руки геть від моїх перевірених товаришів – кофеїну та випічки, не кажучи вже про, гостей, що навідують мене час від часу, – містера Запечене М’ясо та міс Марихуану.

Однією лівою

Коли зайшла мова про рекомендовану діяльність, я, як великий любитель гри «Ерудит», був розчарований, дізнавшись від Бадсона та О’Коннор, що «наразі не існує достатніх доказів користі від ігор, що розвивають мозок». Натомість вони заохочують отримувати нові навички або інформацію завдяки спілкуванню з різними людьми. З цією метою я записався на заняття із ієнгарійською йогою.

Отримувати нові навички або інформацію радять завдяки спілкуванню з різними людьми

Побалакав із другом про нещодавній поєдинок Мейвезера та МакГрегора. А спеціаліст із оформлення резюме показав мені, як користуватися сканером цін.

Також доктор Амен закликає вас виконувати різні дії не домінуючою рукою. Уночі, коли я намагався нарізати близько тридцяти томатів чері на салат, на моїй кухні запанував легкий хаос. Це виглядало так, ніби аудиторії «Ла Скала» дуже не сподобалася моя плитка на підлозі.

Не без користі

Відносно корисними видавалися дві поради із цих книг. По-перше, доктор Амен рекомендує витрачати п’ятнадцять хвилин на день на щиру молитву або медитацію, які «достовірно активують префронтальну кору головного мозку». Із тридцяти днів, коли я намагався медитувати, я витріщався на стіну та без кінця очищував думки – вісім разів я не зміг зосередитися, а одного разу взагалі заснув. Але наслідком двох спроб стали найпродуктивніші робочі дні за весь рік.

Колумніст The New York Times Генрі Алфорд. NY.Daily News

По-друге, я помітив, що досягнув добрих результатів завдяки мнемонічним технікам – коли ви задля запам’ятовування створюєте картинки у свідомості. Однією із таких технік є віршик: «Одиничка – черевички, двоєчка – це випічка, ну а три – це клен з гори» і так до десяти. Таким чином, якщо список слів, які треба запам’ятати, виглядає, як «димок, Саллі, відчайдушна», то в першу чергу я уявлю пару черевиків на грилі, потім – Саллі Стратерс із шоу «Усі в родині», котра вилазить із булки для хот-догу; а потім – «відчайдушне» дерево, чиє коріння каже «убий мене швидко».

Коли я за місяць знову пройшов вісім онлайн-тестів на якість пам’яті, мої оцінки загалом зросли приблизно на 10 відсотків

Я провалив один із тестів, але під час його проходження на клавіатуру всілася муха – цей випадок підтвердив, що я можу тримати себе в руках, однак нагадав, що іноді маю проблеми з увагою.

 

За матеріалами The New York Times
Поділитися: