Запасний вихід: як справитися з втратою та зібрати себе до купи

movingonhelp.com
П'ять порад, як розквітнути у нещасті, від автора бестселера New York Times і Amazon «План Б» Шеріл Сендберг

Коли у 2015 році загинув чоловік Шеріл Сендберг, це стало для жінки, яка працювала на найвищих рівнях бізнесу та суспільства, трагедією. Головна виконавча директорка Facebook та авторка мега-бестселера «Вмикайся!» була взірцем успішності, головою всесвітнього руху, що бореться за підвищення значимості жінок на робочому місці. Тоді її чоловіка, Дейва Голдберга, під час відпустки у Мексиці звалила хвороба, і Сендберг поверталася додому вже сама.

Жінка засвоїла жорстокі уроки та вмістила їх до своєї нової книги: «План Б: зустріч із нещастям, гартування стійкості та пошук радості», написаної у співавторстві із професором психології та менеджменту Адамом Грантом.


Це посібник із виходу зі скрутного становища із кращими навичками  та здібностями для вирішення життєвих проблем. Також це одна із найбільш продаваних та читаних книг у жанрі нон-фікшн на Amazon і бестселер New York Times.

Ось п’ять порад від Сендберг.

1

Пишіть попри біль

Протягом днів після смерті її чоловіка Сендберг написала у своєму щоденнику більше 100 000 слів, зазначивши потім у «Плані Б»: «Я почувалася так, ніби я не можу дихати, поки не випишу все». У ці дні вона щовечора писала про три речі, які вона робила вдень. «Тепер я лягаю спати, думаючи про те, що трапилося хорошого» — каже письменниця. Проте, вважає Грант, писання попри біль — це нелегкий шлях. «Люди, що пишуть про травматичну подію, спершу стають більш пригніченими, — каже він, — але в довгостроковій перспективі стають щасливішими та здоровішими».

2

Вмикайте співчуття — особливо до себе

«Коли стається трагедія, ми схильні звинувачувати себе, незалежно від того, наша це провина чи ні», — говорить Сендберг. «І чи є це наша помилка, чи ні, ми повинні співчувати». Після того, як вона відчула, що обтяжує друзів, починаючи вибачатися у занадто великій кількості розмов, Сендберг зрозуміла: «Я мушу ставитися до себе із такою ж добротою, як і до друзів». Це означало дозволити іншим допомогти, дозволити минути достатній кількості часу для зцілення та розуміння того, що будь-яка емоція, що підтримувала її, є нормальною.

3

Виділіть кімнату для сміху

Іноді емоцією моменту є щастя. Хай буде так, стверджує Сендберг. «Гумор — це насправді ефективний інструмент. Йому достатньо лише на хвилину оволодіти вами, аби відігнати смерть».

wp.com

Сендберг згадує історію, як вона відвідувала обряд бар-міцва за кілька місяців після втрати Голдберга, і зрозуміла, що вона кружляє під музику на танцювальному майданчику лише для того, аби вибухнути плачем кількома секундами пізніше.

Вона мусила визнати, що радості та гуморові знаходиться місце навіть у розпал скорботи. До того, як помер її чоловік, вона «ніколи не розуміла, чому існує стільки жартів про похорони. А тепер розумію», — каже Сендберг.

4

Попросіть поради у ваших дітей

Коли проблеми стосуються дітей, ми, як правило, хочемо заспокоїти їх та все виправити. Замість цього, вважає Сендберг, ми повинні спитати їхньої поради. Вона активно просила своїх дітей про допомогу, проводячи колективне відновлення. «Ми мусимо показувати дітям, що вони мають значення», — додає Грант, рекомендуючи це як практику, яка повинна початися не після травматичної події, а раніше. Він розповідає, як прийшов на обід до Сендберг, коли її діти були молодшими.

«Їхня 5-річна донька запитала мене, як минув мій день, а їхній 7-річний син цитував уривок з моєї книги «Дай і візьми: чому допомога іншим приносить нам успіх». Це, безумовно, діти, якими активно займалися дорослі, демонструючи їм, що вони мають значення. Це не повинно починатися — або закінчуватися, — коли з’являються труднощі.

99px.ru

5

Уявіть найгірше

Це суперечить здоровому глузду. Ми всі знаємо, що ми не повинні зациклюватися на негативі, але «насправді це нормально з точки зору психології — думати про те, що може бути гірше», — переконана 47-річна Сендберг. Наприклад, вона згадала, як Грант казав їй у перші дні горя: «Цей напад серцевої аритмії у Дейва міг трапитися тоді, коли він би віз машиною ваших дітей». Гірший сценарій миттєво змінив сприйняття. «Гаразд, я в порядку», — сказала вона після цього.

По суті, уявити собі найгірший варіант розвитку подій — це ще один спосіб висловити подяку. Це вчить нас думати про те, що ми маємо, і про те, що ми могли би втратити, і це знання є переломним. Сендберг сказала, що питання полягає не в тому, «наскільки я стійкий». Воно звучить: «Як мені цього добитися?» «Стійкість — це м’яз», — каже вона.

 

За матеріалами Оmnivoracious
Поділитися: