Запалити зірку: як Олександра Мезинова відкрила найбільший притулок для тварин «Сіріус»

11336
K.Fund Media
Утримання більш як двох тисяч собак коштує півмільйона гривень на місяць

«А Поділ змінився», – каже Олександра Мезинова, дивлячись у вікно вітрини. Замовляючи морквяний фреш, вона зізнається, що в кафе вибирається лише на ділові зустрічі. І лише тому, що в притулку собаки занадто голосно «гавкають-співають». За освітою, вона – керівник академічного хору.

«У мене свій немаленький хор, – посміхається співрозмовниця. – Про одне шкодую, що не пов’язала своє життя з ветеринарією. Ще студенткою інституту культури довелося асистувати ветлікарю на операції. Свідомість повернулася тільки тоді, коли він сказав, що собака спливає кров’ю», – згадує Мезинова.

Зараз Олександра допомагає в операційній «Сіріуса» без страху

Проводячи в притулку більшу частину свого часу, вона буває задіяна в усіх процесах, однак основні напрямки роботи – комунікації зі спонсорами та постачальниками, а також спілкування з волонтерами, які допомагають собакам і котам.

Уроки добра

Тварини – це живі істоти, яких потрібно оберігати. Це Олександра засвоїла ще вдома. Її батьки підбирали і лікували найрізноманітніших тварин: вдома були коти, собаки, їжачки і навіть пугачі.

«Рятувало те, що мама викладала у школі, і у неї було багато учнів. Майже ніхто не залишився без тваринки, – посміхається Мезинова. – Це були ті самі «уроки добра», які зараз тільки впроваджуються. Для Миколаєва 1970-х років нетипово».

reporter.vesti-ukr.com

Благодійний фонд «Сіріус» Мезинова зареєструвала 1999-го року. До цього моменту вона вже встигла переїхати до Києва і обрости помічниками.

За пару років було створено волонтерську мережу, що зосередилася на наданні швидкої допомоги тваринам.

Коли дівчина-юрист пожертвувала на тварин $100, Мезинова влаштувала перший притулок, але посеред житлового сектору.

До початку 2000-х вона знайшла відповідне приміщення у Вишгородському районі – недалеко від нинішнього місця розташування

Олександра зверталася за підтримкою до різних комерційних компаній, проте у відповідь директори тільки посміхалися: був розквіт благодійних фондів, через які відмивалися кошти.

«Вже і на собаках заробляють, казали мені на підприємствах. Чоловік чекав, коли ж я не витримаю, але захоплювався моєю завзятістю, – згадує засновниця «Сіріуса», якій гроші на оренду доводилося вилучати з сімейного бюджету понад три роки. – Одного разу на перехресті в голові запаморочилочь, мене ледве встигли підхопити. Економила на собі. Всі гроші йшли на маленьку дитину, своїх чотирьох собак і притулок… Мішки з крупою по 50 кг на маршрутку тягала волоком – спина і коліна «полетіли», але я не зупинялася».

Точка рівноваги

Тисяча вольєрів, 4 га землі, 2,2 тис. собак, 300 котів, три козлика і три кролика – так сьогодні виглядає найбільший притулок для тварин в Україні. Після 13 років оренди і трьох переїздів, в 2013-році «Сіріус» нарешті укорінився.

K.Fund Media

У п’ятдесяти кілометрах від Києва Мезинова знайшла колишню ферму: це був напівзруйнований корівник площею майже в 2 тис. кв. м. Один із спонсорів його викупив і подарував «Сіріусу».

Вартість приміщення на той час становила $53 тис. Ще один благодійник придбав за $9 тис. невелику сусідню будівлю. Безкоштовно оформити прилеглу землю Мезинова змогла завдяки підтримці Вишгородської міськадміністрації, обласному та місцевому відділам екології.

Облаштування на новій, уже власній, території, обійшлося близько 10 млн грн. Тільки за паркан було віддано 2 млн грн. Більша частина коштів пішла на ремонт будівель і будівництво тимчасових дерев’яних вольєрів.

Добрі сусіди

«Ви лікар? – дзвонять мені місцеві жителі. Я вже не заперечую, – сміється Мезинова. Ми намагаємося допомагати, чим можемо».

Найчастіше звертаються з укусами кліщів, гадюк, інфекційними захворюваннями, травмами. Трапляється, тварини навіть потрапляють в браконьєрські пастки. Лікування, як і стерилізація та вакцинація, проводиться безкоштовно.

Коли я починала, брала людей без постійного місця проживання, тих, хто пройшов в'язницю, вони працювали за їжу

«Тварини і самі до нас приходять. Хворі коти, виснажені собаки. Одного разу прибігає управителька і каже – не подумайте, що я здуріла, але до задніх воріт прийшли їжаки! Виходжу – і правда, стоїть натовп їжаків. Відімкнули ворота – зайшли», – згадує Олександра.

Це сталося навесні 2013 року, коли після рясних снігопадів почалася відлига і затопило луки. Відгодувавшись, їжаки за кілька місяців повернулися в природне середовище.

Більшість тварин потрапляють до притулку не так. Собак нерідко прив’язують до воріт. Часто з проханнями про допомогу звертаються жителі столиці і поліція, які натрапляють на викинуту або травмовану тварину. В цілому до «Сіріусу» прибуває до 40 нових собак і 20 котів на місяць. Нові домівки знаходить близько 20%.

Дати шанс

Мезиновій допомагає більше сотні волонтерів. Щомісячні витрати притулку сягають 500 тис. грн. Більшу частину займає провіант для тварин: тільки хліба йде до 8 т, а ще закуповуються м’ясні продукти, сухий корм.

Багато грошей іде на лікування тварин і оплату співробітникам.

«Коли я починала, брала людей без постійного місця проживання, тих, хто пройшов в’язницю. Оплачувати працю я змогла не одразу, працювали за їжу», – зізнається Мезинова.

ABCnews

«Люди, за якими стояли серйозні злочини, цінують чесність, і те, що людина тримає слово. І у мене з ними складалися стосунки. А ось «низи» кримінального світу не затримувалися».

В якийсь момент Мезинова вирішила припинити роботу з цією категорією: занадто багато було інцидентів. Однак деяких колишніх ув’язнених вона бере і зараз. Всіх реабілітувати неможливо, максимум 20%, вважає вона, але у кожного повинен бути шанс.

Правильні налаштування

Зараз Мезинова працює над двома ідеями. По-перше, спільно з командою Animal-ID реєструє тварин притулку. До цього обов’язковими були тільки стерилізація і вакцинація підопічних. Нововведення дозволить зробити роботу «Сіріуса» максимально прозорою.

Другий напрямок – замість тимчасових дерев’яних вольєрів, які потребують постійного ремонту, будівництво капітального притулку за європейськими стандартами.

Можливо, з сонячними батареями, щоб не платити, як зараз, за електроенергію до 18 тис. грн на місяць

«Вуличні вольєри – суцільна незручність – як для людей, так і для тварин. Взимку, перш ніж нагодувати собак, ми півдня відгрібаємо сніг. Влітку відкачуємо тварин від теплових ударів. Крім того, необхідно озеленити територію і облагородити два озера», – ділиться планами Мезинова.

K.Fund Media

Генплан капітального притулку вже розробляє команда архітекторів-волонтерів. Наступний етап – пошук компаній, готових підтримати «Сіріус».

«Раніше нам допомагали лише фізособи, проте останніми роками почав підключатися бізнес – допомагають як невеликі, так і великі компанії. Шкода тільки, що тих, хто підтримує притулок на постійній основі, одиниці, – каже Олександра. – Якщо наші помічники налаштують регулярні, нехай і невеликі, платежі, ми зможемо дивитися в майбутнє без остраху».

Поділитися: