Ігри розуму: 5 тез про силу інтуїції з книги «Спалах» Малколма Гладуела

Hq-photo.net
Як треба приймати важкі рішення, і чому зріст може стати на заваді вашій кар’єрі

Малколм Гладуел – відомий канадський журналіст та поп-соціолог. У 1990-х роках він очолював нью-йоркське бюро газети Washington Post. Також Гладуел є позаштатним автором культового видання The New Yorker. Його улюблена тема – соціальна психологія. У 2005 році завдяки своїм дослідженням Гладуел потрапив у список ста найвпливовіших людей світу, за версією видання Time.
А вже через два роки отримав першу премію Американської Соціологічної асоціації за видатні досягнення у дослідженні соціальних питань.

У 2005 році журналіст написав книгу «Спалах! Сила несвідомих думок». Вона одразу стала бестселером The New York Times та The Globe and Mail. Лише у США придбали більше 2 млн примірників цієї книги. Цього року «Спалах» вперше перекладений українською (видавництво КСД).


Книга Гладуела – історія про силу інтуїції. З тексту одразу можна зрозуміти, що автор журналіст. Кожен із героїв – яких неймовірно багато – удостоєний окремого детального опису. Книга наповнена великою кількістю історій. І подекуди – це проблема. Автор зробив акцент не на дослідженнях та висновках, а на яскравих персонажах, що ілюструють його міркування.

K.Fund Media обрав з книги п’ять тез про те, як працює інтуїція, і чому їй не завжди потрібно довіряти.

1

Адаптивне несвідоме

Людині потрібно лише дві секунди, щоб прийняти рішення. У цьому переконаний автор книги «Спалах». Гладуел пише про те, що наш мозок набагато швидше обробляє інформацію, ніж ми уявляємо. І перше рішення або враження, що спало на думку, зазвичай є правильним. Швидкому вибору допомагає адаптивне несвідоме або ж простіше кажучи – інтуїція. На думку автора, її можна тренувати та розвивати. Найголовніше – отримувати багато інформації у різних сферах. У підсумку, ця інформація відкладається у глибинах несвідомого і стає фундаментом для інтуїтивного прийняття рішень.

2

Внутрішній голос

Швидке прийняття рішень – те, завдяки чому люди вижили та еволюціонували. Гладуел розповідає, що саме адаптивне несвідоме дало змогу приймати найважчі рішення нашим пращурам. Вони розуміли – внутрішньому голосу потрібно довіряти. А от занадто детальне осмислення – не завжди добре.

i2.wp.com

«Надлишкова інформація – не перевага. Досить знати дуже мало, щоб розгледіти головну ознаку якогось явища. Додаткова інформація не просто марна, вона шкідлива», –  пише автор.

Яскравий приклад – військові навчання у США у 2001 році. Одна команда мала усі супутникові дані та всі новітні технології. Інша, яка у підсумку перемогла, – керувалась лише власним досвідом та довіряла інтуїції.

3

Золота середина

Швидкі рішення теж бувають помилковими. Причина – ми часто не чуємо себе та неправильно трактуємо сигнали мозку. Наприклад, якщо людині під час досліду натякнути на правильне рішення, вона буде впевнена, що сама дійшла потрібного висновку. Ще один приклад самообману – тест психолога Джона Барґа. Просто запропонувавши певний набір слів, людину можна змусити думати про щось або навіть ввести її в потрібний вам стан. Тому автор радить шукати золоту середину в усьому. Формула успіху у прийнятті будь-якого рішення – це баланс між свідомим і інстинктивним мисленням, пише Гладуел.

4

Сила стереотипів

Підсвідомість – потужна сила. Вона грає з нашим життям та змушує жити у полоні стереотипів, розповідає автор. Гладуелл проаналізував зріст керівників компаній із списку Fortune 500 і дійшов висновку – низькі люди майже не мають шансів очолити компанію.
«З десятків мільйонів американських чоловіків зростом нижче 168 см всього десять, як показало моє дослідження, досягли посту директорів компаній. Тобто низький зріст – можливо, така сама перешкода для кар’єрного росту, як стать (жіноча) і колір шкіри (не білий)», – пише автор.

Neuroethics.com

Ще один приклад сили стереотипів – історія про 29-го президента США – Воррена Гардінга. Гладуелл проаналізував численні дані і з’ясував, що Гардінг став президентом лише через свій кремезний вигляд та красу. Його каденція протривала лише два роки, які називають найгіршими в історії Білого дому. Адже політичним хистом Гардінг не вирізнявся.

5

Мова тіла

Наш мозок подає сигнали, щоб показати, що рішення правильне або ні. Головне – навчитись їх розпізнавати, пише Гладуел. Тому, коли у вас спітніють долоні, подумайте, можливо ваш мозок вже знає, що справи кепські. Підтвердив цю тезу і син відомого інвестора Уоренна Баффета.
«Мій батько детально розповідав нам про економічні теорії, намагаючись пояснити, чому він чинить так чи інакше. Але я пам’ятаю, як ще хлопчиськом не сумнівався в тому, що принаймні половина з цього – дурниці. Тобто ми-то знали, що рішення про зміну позиції на ринку приймалися після того, як у нього починала боліти спина. У нього були справжні спазми, це і слугувало сигналом», – розповів син Баффета.

Поділитися: