Як виростити лідера: «Три сили» Емі Чуа і Джеда Розенфельда

147
Shutterstock
Чого вчать сьогодні своїх дітей «нові іммігранти» Америки, щоб вони стали успішними дорослими
Три сили

Особистий успіх – альфа і омега життя сучасного суспільства. Звідси й «американська мрія», народжена в країні, де, за легендою, навіть чистильник черевиків може стати мільйонером, і абревіатура WASP (White Anglo-Saxon Protestant), що позначала набір якостей, необхідних для успіху.

Однак часи змінюються, і протестантські цінності, про роль яких в економічному успіху Заходу писав на початку ХХ століття в своїй знаменитій праці «Протестантська етика і дух капіталізму» Макс Вебер, схоже, більше не працюють. WASP вже програли в США гонку за лідерством представникам інших спільнот – мормонам, індусам, вихідцям з Китаю, Куби, Нігерії, Ірану, Лівії.
Що ж змінилося?


Нащадок китайських іммігрантів Емі Чуа і Джед Рубенфельд – професори Єльського університету – написали про це книгу «Три сили. Як виховують в успішних спільнотах». Її український переклад вийшов минулого року у видавництві Yakaboo publishing.

Сьогодні, пишуть Чуа і Рубенфельд, середній дохід американських вихідців з Індії вдвічі вищий, ніж загалом по США. Вихідців з Азії вже стали називати в США «новими євреями», додаючи, що і представники єврейської громади вже не такі успішні, як раніше, порівняно з «новими іммігрантами». Наостанок повідомлення для адептів Макса Вебера: сьогодні рівень матеріального благополуччя в сім’ях WASP – нижчий за середній показник по країні.

Секрет успіху «нових іммігрантів» автори бачать у трьох обставинах їх виховання, які вони назвали «трьома силами».

Золоті голови: «Розумники» Аманди Ріплі

Сила перша: відчуття переваги

Як не єретично це звучить для сучасного ліберального способу мислення (і автори наголошують, що розуміють це), першою умовою успіху в майбутньому вони вважають відчуття дитиною переваги над іншими завдяки приналежності до привілейованої соціальної групи.

Shutterstock

Вона може бути, пишуть Чуа і Рубенфельд, релігійною (звідси успіх в політиці й бізнесі сучасних мормонів) або національною.

Наприклад – приналежність до народу ігбо у вихідців з Нігерії. Для тих, хто не жив в Африці, ці слова нічого не означають, проте в самій Нігерії вважають, що ігбо притаманна вроджена ділова вдача. Це можна порівняти (не буквально, а по суті) з самовідчуттям іммігрантів-індусів, що належать до касти брахманів, найвищої в Індії.

Сила друга: відчуття загрози

Тут Чуа і Рубенфельд знову наголошують, що їхнє дослідження суперечить усталеній у психоаналізі думці, що постійне відчуття загрози – це невроз, який треба лікувати. Факт залишається фактом, пишуть вони, – найуспішні сьогодні в США в діловому і соціальному плані національні спільноти просякнуті цим відчуттям загрози з боку інших груп.

Більше того – вони навіть свідомо чи несвідомо культивують його

Утім, пишуть автори, колись це почуття було притаманне всім американцям. Ще двісті років тому французький аристократ Алексіс де Токвіль, відвідавши США, був вражений, що звичайний американець, досягнувши рівня добробуту, який задовольнив би європейця, не зупиняється, а продовжує рухатися вперед – наче йому в разі зупинки щось загрожує.

Обережність не завадить
Обережність не завадить. Shutterstock

Сьогодні це почуття залишилося тільки в іммігрантів «нової хвилі», які пам’ятають, як презирливо ставилися до них або їхніх батьків ще кілька десятиліть тому «старі» американці.

У Майамі, куди втікали із соціалістичної Куби, пишуть автори книги, колись на фасадах будинків, де здавалося в оренду житло, висіли таблички «собакам і кубинцям вхід заборонено». А іранці, що живуть у США, ображені на Голлівуд, який у фільмі «300 спартанців» показав перського царя Ксеркса манірним молодиком, обвішаним потворними сережками і ланцюжками. При цьому самі іранці вважають себе обраною нацією – персами (а не іранцями!), – пам’ятаючи про часи, коли стародавня Персія домінувала в своєму регіоні. Іранські іммігранти стали класичним прикладом того, як «сила №1» невід’ємно пов’язана із «силою №2».

Сила третя: контроль імпульсів

Під контролем імпульсів Чуа і Рубенфельд мають на увазі здатність людини протистояти сьогоднішнім спокусам заради досягнень в майбутньому. Як з’ясували вчені, саме виховання у дитини ще в ранньому дитинстві такої якості трансформується в дорослому віці у високий рівень досягнень у всіх сферах.

Цій силі, зокрема, багато в чому мають завдячувати своїми досягненнями в США вихідці з Китаю

У китайській мові для його позначення є спеціальний вираз «чи ку» – «з’їсти гірке». При цьому планка вимог до дитини піднімається надзвичайно високо. Образно кажучи, якщо маленький американець принесе зі школи «п’ятірку», мати – представниця WASP його похвалить, а мати – представниця китайської діаспори запитає: «Чому не п’ять з плюсом?».

Не піддавайтеся спокусам – важлива настанова для майбутніх лідерів
Не піддавайтеся спокусам – важлива настанова для майбутніх лідерів. Shutterstock

До речі, Емі Чуа відома в США перш за все як автор роботи «Бойовий гімн матері-тигриці» – про те, як виховують своїх дітей китаянки. У 2011 році, коли вийшла книга, журнал Time включив Чуа до числа 100 найвпливовіших людей у світі.

Усе сказане вище не означає, що автори книги не усвідомлюють потенційних небезпек, які може нести для психіки дитини виховання в дусі «трьох сил». Вони навіть присвячують цим загрозам окремий розділ наприкінці книги – щоправда, розділ за обсягом набагато менший, ніж попередні. Бо, схоже, вважають, що кінцевий результат виправдовує принесені жертви.

 

Читайте також «Створення інноваторів» Тоні Вагнера

Поділитися: