Як подолати перфекціонізм: 7 прийомів успішної боротьби

12459
Bustle
Змагаючись зі своїм прагненням до недосяжного ідеалу, не можна підходити до цього як перфекціоніст

У попередній статті про перфекціонізм ми перерахували та охарактеризували основні ознаки цієї однієї із головних недуг ХХ століття. Як його позбутися? Існує 7 успішних прийомів.

Прийом перший: бути простіше

Як діє перфекціоніст, якщо має намір позбутися якоїсь звички або хвороби? Спершу проштудіює літературу на цю тему, потім складе детальний план дій, розіб’є його на етапи, почне відзначати їх виконання. За такого підходу спроба позбутися зайвого перфекціонізму приречена на провал. Спосіб уникнути цього – бути простіше.

Почати можна зі звичайних житейських дрібниць

Наприклад – припинити стояти із секундоміром над яйцем, що вариться, аби воно не переварилося із «корисного», звареного у «мішочок», на «менш корисне», зварене вкруту.

Уже за тиждень перфекціоніст виявить, що, порушивши свої суворі «харчові правила», він не виграв і не програв, а просто припинив надавати їм значення неймовірних цінностей.

Прийом другий: не зациклюватися на помилках

За словами американського клінічного психолога Еліс Бойєс, перфекціоніст будь-яку свою помилку сприймає, свідомо чи підсвідомо, як ще одне свідоцтво своєї недосконалості.

Для перфекціоніста помилка - свідоцтво про його недосконалість
Для перфекціоніста помилка - свідоцтво про його недосконалість. Shutterstock

Припустившись помилки, можна сказати собі: «Нічого страшного, всі помиляються». Можна навіть не додавати ритуальної фрази: «Наступного разу буду розумніший». Просто тому, що не будете.

Професійний спортсмен, щоби виправити помилку в техніці рухів, працює тижнями, якщо не місяцями. І тільки перфекціоніст вважає, що він повинен це зробити за одну або дві спроби.

Прийом третій: перестати порівнювати себе із оточуючими

Перфекціоніст сприймає успішних людей як бездоганних. Порівнюючи себе з ними, він впадає у відчай. За словами російського психолога Ігоря Кона, тут у наявності психологічна пастка – порівнюючи себе з іншими, ми автоматично наділяємо їх своїми позитивними рисами, і звертаємо увагу тільки на ті їхні переваги, яких у нас немає.

Прийом четвертий: бути терпимими до оточуючих

Перфекціоністи часто переносять надмірно суворі стандарти, які вони застосовують до самих себе, на оточуючих. Ті, природно, цим стандартам не відповідають, що викликає у перфекціоністів розчарування в людині і стає приводом для конфліктів.

Будьте терпимими
Будьте терпимими. Shutterstock

Особливо це деструктивно, якщо перфекціоніст є керівником. Страждають всі: і оточуючі, і сам перфекціоніст. Спосіб лікування простий: бути терпимими.

Прийом п’ятий: зайнятися когнітивною терапією

Основна передумова когнітивної терапії полягає в тому, що ми реагуємо не стільки на події самі по собі, скільки на їх інтерпретацію нами. Подія народжує думку – інтерпретацію події, яка викликає емоцію.

Когнітивна терапія має на увазі, що більшу частину емоційного болю, який відчуває людина, можна уникнути, якщо зрозуміти, що він викликаний її спотвореним мисленням.

Мета когнітивної терапії – відновити відчуття реальності шляхом позбавлення від спотвореного мислення

«Виявивши, що якась думка є абсурдною (когнітивне спотворення), – пише Бен-Шахтар, – ми змінюємо наше ставлення до події і таким чином змінюємо ставлення до себе».

Прийом шостий: перестати боятися

Для боротьби із власним перфекціонізмом людина повинна перестати виходити з тільки негативних сценаріїв розвитку реальних подій, що відбуваються в її житті. Як це можна зробити? Застосувати «формулу щастя» Мо Гавдата. Потрібно зустрітися зі своїм страхом лицем до лиця. Якщо перфекціоніст боїться, що його звільнять з роботи, то треба собі це уявити та емоційно це пережити.

Потрібно зустрітися зі свіом страхом лицем до лиця
Потрібно зустрітися зі свіом страхом лицем до лиця. Shutterstock

Звичайно, існують в житті і непоправні втрати, але в більшості випадків з’ясовується, що, «прокрутивши» всередині себе такий негативний сценарій, людина говорить:

«Виявляється, що це не так вже й страшно. Та й зовсім не страшно».

Пам’ятайте, що очікування негативної події часто є емоційно сильнішим, аніж сама подія.

Прийом сьомий: пам’ятати, що невдача на одному шляху відкриває нові можливості

Класик детективного жанру Реймонд Чандлер опублікував свій перший роман тільки у 51 рік.

Бізнес після 40: міф чи реальність

До цього він працював держслужбовцем, журналістом, бухгалтером, побував рік віце-президентом нафтової компанії. Зараз навіть страшно подумати, що світ міг би отримати посереднього бухгалтера або навіть віце-президента компанії, але при цьому втратити письменника, який заклав основи детективу, який буквально перевернув жанр від естетських досліджень до грубого реального життя.

Поділитися: