Автор: Анна Абліцова
Видавнича сфера в Україні міцнішає. Сьогодні в ній працюють 3000 активних видавців, і їхня кількість постійно збільшується. Особлива динаміка – в дитячій літературі та нон-фікшн, стверджує директор Українського інституту книги і видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків. У своєму виступі на інтенсиві від Центру літературної освіти Litosvita «Про текст: 50 правил сильного тексту» він розповів, як правильно писати книги, щоб їх видавали.
K.Fund Media записав головні поради спікера.
Правило 1. Інтрига
Це загальне правило для будь-яких текстів – усних, рекламних, художніх, нон-фікшн. Текст має заінтригувати від початку. У нон-фікшн літературі це часто винесено на обкладинку, наприклад, назва книжки «Як підготувати успішну промову». Інтрига – це якась обіцянка, що вестиме читача текстом. Вона має три стадії розгортання:
– заголовок, що привертає увагу. Молодому автору не варто назвати свій роман «Мовчанка», бо такий заголовок нам нічого не каже. І навіть якщо це дуже глибокий письменник, його текст ризикує залишитись непрочитаним;
– анотація, що заохочує до читання. Анотації часто не надають значення ні автори, ні видавництва, хоча це надзвичайно важливо. Анотація – це один абзац тексту, розміщений на початку книжки.
Вона має бути спільним дітищем автора і редактора, як і весь текст багато в чому. Це один з кроків послідовного втягування в текст.
У книгарні людина бере з полиці книжку, спочатку бачить заголовок, потім – анотацію. Якщо в ній не буде інтриги, читач покладе книжку на місце;
– перші 10 сторінок, що втягують у текст. Якщо людина зацікавилася заголовком і анотацією, вона ще в книгарні може почати читати перші сторінки книги. Чим швидше ви зможете захопити людину вступною частиною, тим більше шансів, що вона читатиме далі і придбає книгу.
Правило 2. Досвід
Це вимога, яку мав би висувати видавець з огляду на те, чого хоче читач, а саме:
– автор знає, про що пише;
– ми дізнаємося з цієї книги багато цікавої і нової інформації;
– деталі, на які звертає увагу автор, ми більше ніде не знайдемо.
Зрозуміло, що для нон-фікшн це обов’язкова вимога – треба писати про те, що ми знаємо. У випадку з «художкою» це нібито складніше, адже там вигадка є нормою. Але все одно, щоб вміти фантазувати, потрібні якісь знання.
Правило 3. Ідеї
Книжки мають пробуджувати в нас якісь думки. Це важливо як для художнього тексту, так і для нон-фікшну. Тобто читач має розуміти: йому буде про що подумати, читаючи цю книжку.
Краса читання – не в швидкості. Завдяки читанню ми можемо трохи пригальмувати біг у цьому божевільному світі, зробити паузу.
Добре, якщо після читання у нас дещо зміняться погляди. Важливо, щоби щось у книзі здивувало читача і наштовхнуло на певні відкриття, на які він навіть не сподівався.
Правило 4. Цінності
Для літературознавця значно цікавішим є текст-скандал. Для видавця і автора тут певної мірою є дилема. Якщо ми суттєво атакуємо цінності, то можемо наразитися на скандал. Чи буде це плюсом для видавництва і тексту – питання.
Для читача важливі спільні з автором цінності
Наприклад, демократизм, повага до культури та традиції, почуття гумору. Якщо автор ці цінності критикує, то має бути якась конструктивність.
Видавнича діяльність – це не лише бізнес, це так само певна ідеологія. Якщо ви несете рукопис до видавця, варто уявляти собі його світогляд. Це досить легко з’ясувати, особливо в еру соціальних мереж.
Правило 5. Стиль
Гарний стиль – це коли текст приємно читати, автор володіє мовою, котрою пише, читач розуміє, що окремі пасажі просто прекрасні. Питання не в тому, якою мовою ми пишемо, а в тому, наскільки ми володіємо нею.
Від початку до видавництва надходить неідеальний текст, тож стадія редагування – просто обов’язкова. Більше того, корисно, якщо сам автор/авторка один-два рази редагує свій рукопис, перш ніж дасть його комусь читати.
У видавництві є спеціальна людина, професія якої – покращення текстів. Це редактор. Перед ним стоїть виклик – поправити стиль і, відповідно, зробити книжку кращою, а текст читабельнішим. Звісно, редактор не змінюватиме якісь фундаментальні речі, з іншого боку, він цілком може сказати: «Заберіть цей абзац – він безглуздий». Автори мають бути налаштовані на співпрацю з редактором, щоб покращити стиль своєї книги.
