Як мова впливає на світогляд: майбутнє попереду і позаду

976
Shutterstock
Про різницю між сприйняттям кольору, простору і часу та популярні, але сумнівні гіпотези

Американський журналіст Малкольм Ґладуелл знаний своїми соціологічними теоріями, які повсякчас здіймають хвилю критики. Одна з таких накрила його у 2008-му після публікації книги «Генії і аутсайдери» (Outliers), яка стала бестселером The New York Times. У ній він згадує Boeing 747 південнокорейських авіаліній Korean Air, що розбився у 1997 році, і серед причин катастрофи називає культурні й мовні особливості, а саме жорстку ієрархію між членами екіпажу.

Ґладуелл пише, що бортінженер і другий пілот натякали на небезпеку капітану, але через субординацію до останнього моменту не наважувалися сказати прямо. А капітан нібито пропустив повз вуха їхні ненав’язливі застереження.

Корейській мові дійсно притаманне дотримання дистанції й демонстрація поваги до співрозмовника через певні форми звертання. Але на думку автора блогу «Запитай у корейця», Ґладуелл перебільшує (наче кореянка, яка почувши, що американська культура толерантніша до одягу, який оголює певні ділянки тіла, вирушила на прогулянку Таймс-сквер голяка, зазначає він).

Малкольм Ґладуелл
Малкольм Ґладуелл. commons.wikimedia.org

Є кілька важливих деталей, про які не йдеться в «Геніях і аутсайдерах». Історія й справді захоплива та динамічна. Але реальність складніша.

По-перше, капітан був щонайменше на десятиліття молодшим за бортінженера. А корейська культура вирізняється пієтетом до старших, що додає ваги їхнім словам. По-друге, і бортінженер, і другий пілот були випускниками значно престижнішого вишу, ніж капітан, що мало б додати їм впевненості.

Те, як культурні, й зокрема мовні особливості впливають на наші рішення, – предмет запеклих дискусій та спекуляцій. Викладач поведінкової економіки Каліфорнійського університету у Лос-Анджелесі Кіт Чен навіть якось пожартував, що його робота полягає в тому, щоб висувати усілякі екстравагантні гіпотези.

Ми сприймаємо майбутнє неосяжним, тому не надто мотивовані думати про завтрашній день

Тож він порівняв добробут носіїв мов, де граматично відділяється теперішнє від майбутнього (англійська), до яких належить і наша, з носіями мов, які використовують ту саму конструкцію для обох (мандаринська).

Висновок: китайці охочіше відкладають кошти протягом року та йдуть на пенсію з більшим запасом, менш схильні курити і частіше використовують презервативи. Пояснив Чен це тим, що коли ми говоримо про майбутнє як щось віддалене від теперішнього, то й сприймаємо його якимось неосяжним, тому не надто мотивовані думати про завтрашній день і наслідки того, що робимо зараз. Щоправда, широке коло академіків звинувачує Чена в маніпуляції статистикою (класичний аргумент: кореляція ще не доводить причинність).

То чи залежить наша здатність інтерпретувати речі від слів, якими ми їх описуємо? Тут слід придивитися до того, над чим працюють антропологи та нейролінгвісти.

Міст елегантний чи витривалий?

Мова змінюється. Приміром, до 1733 року в англійській не було кольору pink. За Шекспіра це слово використовували на позначення квітки Dianthus (гвоздика). Японці впродовж багатьох століть вважали зелений відтінком синього й вигадали для нього окреме слово вже після Другої світової, коли виникли тісніші стосунки із Заходом.

У нас є слова «блакитний» та «синій» для позначення різних відтінків того, що в англійців blue.

Бачення світу в носіїв різних мов може відрізнятися
Бачення світу в носіїв різних мов може відрізнятися. Shutterstock

Учені дослідили мозок людей, які використовують два слова, і побачили, що у них він активніше реагує на перехід між темним та світлим, адже йдеться про зміну категорій.

Усі ці речі захоплюють Лєру Бородіцкі – професорку психології Стендфордського університету, яку журнал Utne Reader у 2011-му вніс до рейтингу 25 провідних мислителів. Вона є співавторкою теорії лінгвістичної відносності, згідно з якою наша мова впливає на те, як ми мислимо. Кілька яскравих кейсів:

1

Фінська є гендерно нетральною. Іменники, як правило, не мають роду. Вчені Університету Мічигану в 1982 році вирішили з’ясувати, як це позначається на гендерній ідентичності фінської малечі. Результати показали, що та майже на рік пізніше починала усвідомлювати свою стать, ніж діти, які говорили на івриті – гендерно забарвленій мові.

2

Рід слова, як зауважує Бородіцкі, може впливати на ознаки, які ми йому приписуємо. Якщо попросити німця підібрати прикметник до слова міст, який у його мові жіночого роду, німець, скоріш за все, скаже, що той красивий або елегантний. Іспанець більш схильний назвати його витривалим чи довгим.

3

У представників племені пормпураав, що в Австралії, немає понять «право», «ліво», «вперед» чи «назад». Коли вони говорять про розташування, використовують сторони світу («Чи не міг би ти  подати мені глечик, який на північному сході від тебе?»). І вітаються вони фразою «Куди йдеш?», у відповідь на яку потрібно вказати конкретний напрямок («Далеко на південний захід. А ти?»). Тому пормпураав дуже добре орієнтуються у просторі, навіть коли опиняються в незнайомому місці.

Мовне різноманіття – свідчення гнучкості людського розуму
Мовне різноманіття – свідчення гнучкості людського розуму. Shutterstock

4

Ми сприймаємо час лінійно. Найгірше – позаду, найкраще попереду. У мові болівійських індіанців аймара все навпаки. Коли вони говорять про минуле, то вказують вперед: минуле перед ними, його видно, бо воно відоме, а що буде далі, ніхто не знає, тож прийдешнє у їхньому уявленні наступає ззаду.

Для нас важливий прогрес, за який, властиво, доводиться платити природними ресурсами, а є культури, зосереджені на збереженні того, що вони мають, і це робить їх чуйними до довкілля, вважає Бородіцкі.

Аборигенів несправедливо називають примітивними

Вивчення їхніх звичаїв дає нам змогу подивитися на себе по-іншому. Екологи розуміють, що у них є чого повчитися.

Мовне різноманіття – відображення того, наскільки гнучким є розум людини. Усього нараховують від шести з половиною до семи тисяч мов, і кожна з них – окрема й самобутня версія світу. Але близько половини, за прогнозами ООН, можуть зникнути вже до кінця століття.

Про те, якими мовами говоритиме наша цивілізація і чому так непросто створити універсальну мову, – у наступній публікації.

Поділитися: