Я відчуваю, ми відчуваємо: «Як народжуються емоції» Лізи Фельдман Баррет

119
giphy.com
Як мозок конструює емоції і при чому тут культура, суспільство і навіть суд

Класична теорія емоцій вважає: вони об’єктивні, універсальні і локалізовані в мозку. Мовляв, хоч бельгієць, хоч індієць зрозуміє: «Якщо у людини насуплені брови, то вона сердиться. Якщо в неї опущені куточки губ – сумує». За емоційну сферу відповідає особлива частина мозку – лімбічна система (зокрема, мигдалеподібне тіло і гіпоталамус у ній), яку ми успадкували від предків.

Канадський нейробіолог, член тамтешнього Королівського товариства, володарка низки престижних нагород і автор книги «Як народжуються емоції. Таємне життя мозку»Ліза Фельдман Баррет (український переклад книги 2018 року випустило видавництво «Клуб сімейного дозвілля») стверджує, що все якраз навпаки: і в мозку немає особливих ділянок, що відповідають за почуття, і емоційний код аж ніяк не універсальний.


 

Мозок – великий реконструктор, він збирає і домислює цілу картинку світу, спираючись на розрізнені фрагменти, і його діяльність міцно зав’язана на контекст, на те, які сигнали він отримав тільки що, які – кількома годинами раніше, як до цього пообідав його володар тощо.

Погляньте на картинку. Якщо рухати очима зверху вниз, то в центрі, очевидно, число 13. А якщо зліва направо, то, без сумніву, буква В. Але ж зображення те саме.

Приміром, дивлячись на ліву частину фото (нижче), більшість людей, народжених у західній культурі, вважали б, що жінка налякана. Тоді як на повному фото – Серена Вільямс одразу після перемоги.

championat.com

Емоції і культура

Навіщо все це знати? Люди – істоти емоційні. Саме за ці ниточки їх намагаються смикати письменники, кінорежисери, продавці, психоаналітики, рекламісти… І тут виявляється, що емоційний код відрізняється від культури до культури.

Радість і щастя начебто універсальні, їх однаково ідентифікують жителі і Берліна, і Токіо, і африканських сіл. А решта емоцій залежать від культури, в яких люди росли, і навіть від мовних особливостей.

Переїжджаючи до іншої країни, людина переймає її емоційний код разом із мовою

Так, російськомовні, мабуть, краще розрізняють різні відтінки синього, ніж англомовні, тому що в російській є «блакитний» і «синій», а в англійській – лише blue. З емоціями так само.

У голландській є слово voorpret – задоволення від події до того, як вона сталася. І є відповідна емоція.

У японській age-otori – відчуття від погіршеного зовнішнього вигляду після стрижки.

А в таїтянській немає поняття «смуток», є набагато ширше ре’аре’а – це і втома, і стурбованість, і відсутність ентузіазму, і навіть хворобливість.

Емоційний код відрізняється від культури до культури
Емоційний код відрізняється від культури до культури. socialnews.it

Для перекладачів і творців міжнародних рекламних кампаній це погана новина.

Є й хороші: переїжджаючи до іншої країни, людина переймає її емоційний код разом із мовою. Крім того, можна (і потрібно) вчитися розрізняти емоційні відтінки, користуючись для цього спеціальним словником. Люди, здатні тонко розрізняти «50 відтінків поганого», були «на 30% гнучкішими в регулюванні своїх емоцій, менше зловживали алкоголем при стресі, рідше відповідали агресією на образу».

Азбука емоційного інтелекту: 4 основні складові

Емоції і закон

До речі, про агресію. У західній судовій системі активно використовуються поняття «вбивство в стані афекту», і за нього дають менший термін, ніж за заздалегідь сплановане. Також суд – в усякому разі, у США й Канаді – може зменшити покарання, якщо бачить у підсудного ознаки каяття. І навпаки, якщо той сидить з кам’яним обличчям, це знак судді, що негідник гне своє. Хоча справа тут може бути в культурному коді.

Більше того, стверджує автор, американські суди особливо охоче йдуть на пом’якшення покарання за вбивство або побої в стані люті або гніву, якщо винний – чоловік (аж до умовного терміну).

Ці емоції вважаються «природними» і «допустимими» для носія Y-хромосоми

А жінці за подібне, чого доброго, ще й навісять додаткові «штрафні бали», бо вважається, що вона має бути м’якою і поводитися як жертва, не «гніватися», а «боятися» (і те й інше – емоції). У тексті є вельми неприємні приклади американського правосуддя.

Американські суди поблажливіші до люті чоловіків
Американські суди поблажливіші до люті чоловіків. The Gospel Coalition

А ще з книги в книгу кочує висновок одного ізраїльського дослідження: тамтешні судді статистично значимо виносили більш жорсткі вироки до обідньої перерви і більш м’які – після неї. Ситий шлунок робив служителів Феміди добрішими і поблажливішвими.

Поділитися: