Виростити генія: «Створення інноваторів» Тоні Вагнера

174
ted.com
Короткий переказ бестселера про те, як виховати людей, які змінять світ

Автор книги «Створення інноваторів: як виховати молодь, яка змінить світ» Тоні Вагнер – науковий співробітник Центру інноваційних освітніх програм при Гарвардському університеті – вважає, що світ врятують інноватори.

На його думку, саме вони здатні дати новий поштовх економіці, яка створить достатню кількість робочих місць, не завдаючи шкоди планеті.

Тому і самим інноваціям він дає визначення в тому ж дусі: «нові та креативні способи створити цінність шляхом виробництва нових товарів і створення нових послуг, нових бізнес-моделей або процесів».


Рушії прогресу

Інновації, згідно Вагнеру, діляться на два типи – додаткові та проривні. Перші – це всього лише покращення  товарів або послуг, що вже існують. А ось другі здатні породити щось кардинально нове, підірвати теперішні ринки та витіснити домінуючі технології. Отже, мова про «утворююче руйнування», якщо слідувати за термінологією економіста та політолога Йозефа Шумпетера.

Для таких проривів потрібні люди з особливим типом мислення. І оскільки мета поставлена амбітна – змінити світ – то потрібна технологія створення інноваторів. Цим Тоні Вагнер і перейнявся. Книга побудована на безлічі інтерв’ю.

Тоні Вагнер.beatechie.com

Вагнер розмовляв з багатьма молодими інноваторами. Це й інженер Кірк Фелпс, який працював над першим iPhone, і борець з малярією Девід Сенге, і біолог Зандер Сроудс, який рятує морських черепах.

Крім того, він розмовляв з батьками цих людей, що змінюють сучасність, і ставив одне й те ж саме питання: «Як вам це вдалося?»

Він поговорив і з їх викладачами, наставниками в школах, коледжах, інститутах і навіть у дитячих садах.

В результаті Вагнер сформулював головні риси успішного інноватора:
1. Цікавість – звичка ставити правильні питання заради отримання більш повного розуміння
2. Співробітництво («колаборація»), яке починається з уміння слухати і вчитися у того, хто має інший досвід і володіє іншими навичками
3. Асоціативне або інтегративне мислення
4. Схильність до активних дій та експериментування

Схоже, цьому все ж таки можна навчити і навчитися, робить висновок автор книги. Головний важіль – наявність внутрішньої мотивації. А для неї, в свою чергу, потрібні три взаємопов’язаних елементи: гра, захоплення та призначення.

Людина, що грає

Гра – найважливіша складова. Батьки багатьох інноваторів розповідали, у що і як грали їхні діти, і підкреслювали: іграшки повинні були розвивати фантазію. Це могли бути конструктори, картонні коробки, палиці, шматки тканини – але не новомодні електронні ляльки і не комп’ютер. Тому що ігри з ними не вимагають активної участі, перетворюючи дитину на пасивного глядача.

wikimedia.org

Як висловилася помічник директора дитячого садка Бет Вайз, для розвитку дитячої уяви та креативності найважливішими є пісок, вода, глина, фарби та кубики: «Якщо вони можуть використовувати ці матеріали, то зможуть створити що завгодно».

Одна з героїнь книги, Шанна Теллерман, в дитинстві робила лялечок з цигаркового паперу. Підросла – і створила web-платформу для 3D-дизайну. Джем Сіллс у 8 років був зачарований кросівками видатного баскетболіста Майкла Джордана, з 15 років працював у взуттєвому магазині – і шматував там браковані туфлі та черевики, щоб дізнатися, як вони зроблені. Зараз йому 32 роки, і у нього власна взуттєва фірма.

Як правило, батьки підтримували своїх чад-інноваторів у їхніх починаннях. Деякі навіть давали грошей на стартап.

На жаль, навчальні заклади вчиняли рівно навпаки.

У книзі повно історій про те, як школи, коледжі та інститути відкидали не тільки дітей, які нестандартно мислять, а й викладачів. Як запевняє сам Вагнер, в більшості випадків наша система освіти не підтримує ризик і карає за помилки. Того ж Фелпса свого часу відраховували і зі школи, і з інституту. Втім, знайшов автор і навчальні заклади з принципово іншою парадигмою. Але більша частина з них розташована не у Сполучених Штатах, а у Фінляндії.

avatargeneration.com

«Тут немає занять, аудиторій або викладачів. Замість цього студенти (близько 200 на рік) виступають командами, і всі команди діють як незалежні спільні компанії, які займаються реальними проектами протягом трьох – п’яти років навчання. Тренерами команд стають підприємці та інноватори бізнес-спільноти». Це опис фінської бізнес-школи Team Academy.

Книжку можно буде придбати на Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал».

Поділитися: