Вирішуй правильно: дослухайся до нобелівського лауреата

120
ca.finance.yahoo.com
Шість помилок, яких треба уникати, приймаючи рішення в умовах невизначеності

Кожен, кому доводиться постійно приймати рішення, знає, що найскладніше – навчитися робити це в умовах невизначеності. Однак, якщо знати, які помилки при цьому найвірогідніші, то приймати рішення стане простіше.

Помилка перша: неправильно оцінювати вірогідність подій

Якщо при прийнятті рішень доводиться мати справу із випадковими чинниками, часто помилково на перше місце ставиться психологічно зрозумілий, але математично невірний посил – мовляв, не може вдалий (варіант – невдалий) збіг обставин повторитися енну кількість разів поспіль. Приклад – невірний хід міркувань при грі в «орел» і «решка», відповідно до якого кожне поспіль падіння монети «решкою» збільшує шанси на те, що наступного разу вона впаде «орлом».

Ми не можемо керувати випадковістю. iNformedNow

Математики називають це міркування «помилкою гравця» або «хибним висновком Монте-Карло», так як насправді ймовірність випадкового результату не залежить від попередніх результатів випадкової події.

Помилка друга: не брати до уваги скінченність ресурсів

На перший погляд, добре знайома гравцям «система мартінгейла» спростовує написане вище. У разі, наприклад, гри на рулетці в Лас-Вегасі вона виглядає так: якщо гравець зробив першу ставку на «червоне», то він повинен і далі ставити на «червоне», кожного разу подвоюючи ставку порівняно з попередньою.

І тебе вилікують: п’ять порад про те, як вести переговори із неадекватними людьми

Однак ті, хто вважає, що «систему мартінгейла» можна застосовувати у бізнесі, впускають важливу деталь – послідовне подвоєння ставок. У теорії, якщо гравець в Лас-Вегасі поставив спочатку на «червоне» $10, і програв, потім $20, і програв, і так далі, то, коли після дев’яти поспіль «чорних» нарешті випаде «червоне», при ставці у $5120 він відіграє весь попередній програш. Але це в теорії. На практиці ж слідування «системі Мартінгейла» вимагає необмеженого розміру вкладеного капіталу, що в бізнесі нереально.

Помилка третя: ігнорувати психологію

Нобелівський лауреат з економіки Даніель Канеман в написаній зі співавторами книзі «Прийняття рішень у невизначеності: правила та упередження» пояснює вищенаведені класичні приклади із монетою та рулеткою на основі психології. (Саме за застосування психологічної методики в економічній науці він і отримав свого «нобеля» у 2002-му році).

Даніель Канеман. warosu.org

Наше мислення влаштовано таким чином, пояснює Канеман, що ми зазвичай розглядаємо ймовірність того чи іншого шансу як саморегульований процес.

У ньому відхилення в одному напрямку призводить до відхилення в протилежному напрямку із метою відновлення рівноваги. Насправді ж відхилення не справляються, а просто «розчиняються» в плині випадкового процесу.

Помилка четверта: піддаватися лінощам розуму

Даніель Канеман воліє замість «лінощів розуму» застосовувати коректний термін «доступність», але суті справи це не змінює. Приклад він наводить наступний: «Припустимо, ви обрали навмання слово з англійського тексту».

Що ймовірніше – що слово починається на букву К, або що К – його третя літера?

І продовжує – оскільки людині, якій поставили таке питання, легше придумати (по Канеману, вони йому «доступніше») слова, що починаються із літери К, ніж слова, де К є третьою буквою, слова, що починаються на К, оцінюються як частіші. Насправді звичайний англійський текст містить вдвічі більше слів, в яких К знаходиться на третій позиції, аніж слів, що починаються на К.

Помилка п’ята: вірити в ілюзію контролю

У той час як люди на словах визнають концепцію випадку, в реальності, вказує Канеман, вони ведуть себе, так, немовби випадковими подіями можна керувати. Відбувається це тому, що люди зацікавлені в тому, щоби управляти навколишнім середовищем, і прагнуть повної влади над ним, яка включала б у себе здатність «перемогти випадок».

Внаслідок цієї ілюзії ми схильні розглядати себе, як таких, що володіють особистим імунітетом від ризику. Переважна більшість водіїв упевнені, що вони кращі за середніх водіїв, більшість людей припускають, що проживуть більше за середню тривалість життя і так далі.

Люди постійно прагнуть керувати навколишнім середовищем. Guideposts

Помилка шоста: невірно інтерпретувати минуле

Дивлячись у минуле, ми, вважає Канеман, перебільшуємо доступність в той час нашому розумінню тих факторів, які привели до нинішньої картини сьогодення. Наприклад, ми скорочуємо тимчасові пропорції історичних процесів, збільшуючи швидкість, з якою здійснювалися «неминучі» зміни.

Насправді вони могли відбуватися пртягом кількох століть, так що в кожній конкретній часовій точці були практично непомітними

Крім того, ми помилково уявляємо собі, що учасники історичної ситуації повністю усвідомлювали її можливу важливість («сьогодні почалася Столітня війна»).

І якщо люди спробують проаналізувати, де вони в минулому повелися неправильно, вони, найімовірніше, будуть просто лаяти себе за те, що не зробили дій, які їх знання тоді, як їм здається зараз, диктувало. Насправді ж, пише Канеман, в ситуаціях, коли інформація обмежена та невизначена, випадкові несподіванки і кінцеві невдачі неминучі. І неправильне уявлення, що минуле вже в той час давало нам достатньо фактів для прийняття правильного рішення, може перешкодити витягти з нього правильний урок.


Олег Приходько Генеральний директор девелоперської компанії GREENOL

У таких випадках я ставлю на ваги прогнози із позитивних та негативних наслідків, котрі можуть виникнути в результаті прийнятого рішення, яке потягне за собою низку подій. До передбачуваних наслідків входять: вплив на всіх учасників процесу, прогноз шкоди або прибутку, вплив на третіх осіб. Це все за умови дотримання кримінального та податкового кодексів. Потім це питання ставиться на контроль із метою отримання відсутніх раніше даних. Після отримання необхідних вхідних рішення, або радше поточні дії, підлягають коригуванню. Звичайно ж, прийняття таких рішень – це завжди необхідність, тому краще заздалегідь готуватися.


Оксана Тюпа Партнер рекрутингової агенції «Снайпер»:

В умовах невизначеності завжди покладаюся на інтуїцію. Є також експерти в певних галузях, думку яких я завжди розглядаю перед прийняттям важливого рішення. На третьому місці стоїть інтернет: читаю відгуки людей, експертів, читаю тематичні статті, але все одно приймаю фінальне рішення сама, ґрунтуючись на своєму досвіді, думках експертів (або того, кого я вважатиму експертом) та інтуїції. Часом ціна помилки не така велика, і тому витрачений час на ухвалення рішення дорівнює важливості проблеми. Не завжди варто сильно заморочуватися, якщо ціна питання не критична! А от поняття критичної ціни – це строго індивідуально!


Вас зацікавить «5 книжок, котрі допоможуть вести переговори»
Поділитися: