Випити й почитати: як ветеран АТО відкрив «хату-читальню» з барною стійкою

K.Fund Media
Для успіху бізнесу важливими є три інгредієнти – гарна ідея, точний розрахунок і любов до обраної справи

Донецька «Хата-читальня» почалася 2012 року, коли Богдан Чабан продав свою частку в рекламній агенції, де працював, і вирішив вкласти ці гроші в кав’ярню, що продавалася в центрі міста. Так народилася перша «Хата-читальня», інтелектуальний бар для хіпстерів, який пропрацював два роки.

А тоді в Донецьк прийшли інші часи й інші люди

«Моя проукраїнська позиція, – розповідає Богдан, – призвела до того, що наша подальша робота в Донецьку стала неможливою. Нам погрожували, приходили люди в масках і з автоматами, інколи вимагали грошей, інколи – щоб ми припинили роботу. А одного дня прийшли й сказали, що ми маємо добу, щоб зібратися й поїхати геть».
«Хату» закрили, а Чабан пішов служити в АТО.

Повернення й відродження

Маріупольське відродження «Хати-читальні» почалося вже після повернення Богдана з АТО, 2016 року.

На відкриття кафе Чабан отримав грант ПРООН (організація при ООН по надання допомоги країнам-учасницям в галузі розвитку — K.Fund Media) у розмірі 222 тис. грн.  Ще 70 тис. грн він позичив у знайомих. За 9 тис. грн/міс. він зняв приміщення, площею 160 кв. м, яке розташовано у центрі міста.

K.Fund Media

Але стартових інвестицій не вистачило, тому багато ремонтних, дизайнерських та інших робіт довелося робити самим. Жодної гарантії, що проект виправдає себе, не було.

Проте було розуміння, що на формат затишної кав’ярні з баром, є запит. До того ж, військові дії змінили саме місто – гроші перестали йти з Маріуполя в Донецьк, тут з’явилися міжнародні спостерігачі, волонтери, військові з хорошою по маріупольським міркам зарплатнею 7-10 тис. грн.

Хата по-маріупольськи

В донецькій «Хаті» важливою частиною діяльності кав’ярні була артистична складова: акустичні концерти, поетичні вечори, моноспектаклі, художні виставки. Грошей все це не приносило, але приваблювало молодь.

Будемо вигадувати щось нове – аудиторія, що проводить у нас час, дорослішає

Книжки також не були бізнесом. Позиція Чабана завжди була однаковою – будь-який охочий може взяти додому будь-яку книжку.

«Офіціанти в Маріуполі, – розповідає Богдан, – спочатку дуже переймалися тим, що хтось із відвідувачів вкрав книжку. Я їм казав – і чудово, нехай читають. Коли до нас приїздив Сергій Жадан, то привіз три величезних ящики з українськими книжками».

З особистого архіву

«Їх розмели за два тижні, повернули половину, і я дуже тішуся, що зараз в якійсь маріупольській родині читають книжку Андруховича».

Формат «Хати» в Маріуполі відрізняється від донецької. Акцент зробили вже не на каві, а на барі з новими світовими барними трендами – поверненню до класики 20-30-х років минулого століття.

З’явилася італійська кухня, до якої зараз приєднуються страви північних провінцій Китаю

До 70% загальної виручки при середньому чекові 140 грн дає бар. При цьому з постачальниками спиртного та їжі в Маріуполі непросто – асортимент у них невеликий.

В очікуванні зміни формату

З творчою атмосферою в Маріуполі також спочатку були проблеми. Складно було знайти музикантів. Почали раз на місяць проводити акустичні джеми – і справа пішла, стали з’являтися нові люди з новими інструментами, публіка почала звикати.

З особистого архіву

Попри те, що відкрили заклад лише в травні 2016 року, відбили не лише початкові витрати, а й наступні інвестиції – 250 тис. грн, вкладені у відкриття кухні. І що важливо – місто отримало поштовх, і воно його підхопило.

Хороший ресторан має змінювати формат раз на три роки.
«Будемо вигадувати щось нове. До того ж, аудиторія, що проводить у нас час (середній вік 25-35 років), дорослішає.

Загалом, Маріуполь дуже змінився

Йому зараз бракує транспортної логістики, і коли цю проблему вирішать, місто почне серйозно розвиватися, воно має всі шанси увійти в топ найбільших міст», — міркує Чабан.

Не Хатою єдиною

Його досвід ресторатора став у пригоді також в інших проектах. В цьому році Леонід Остальцев запросив Богдана партнером (частка в 15%) в київський проект Pizza Veterano. Спочатку піцерія базувалася на Бесарабці, зараз переїхала на Софіївську. Про неї як про проект, завдяки якому ветерани можуть адаптуватися до мирного життя, писали вже «Нью-Йорк таймс» і «Вашингтон пост» – на роботу тут беруть хлопців-ветеранів АТО, для відвідувачів – учасників бойових дій роблять знижку на піцу 50%, для дітей загиблих в АТО проводять спеціальні заходи. 10% чистого прибутку Pizza Veterano  передає до фонду допомоги дітям загиблих. В іншому це звичайний бізнес.

З особистого архіву

«Леонід Остальцев, – розповідає Богдан – прекрасний піццайоло, шість років займався цим до АТО, а мене покликав займатися баром». Окрім піци в меню – паста, салати, супи, десерти.

Зараз партнери працюють над відкриттям ще одного залу.

Вам буде цікаво «Бізнес із перчинкою: як родина Мартинових заробляє на соусах»

Поділитися: