Вийти за межі: чому ви можете бути гнучкішим, ніж вам здається

68
Коли інтроверт може поводитися як екстраверт, і чому важливо не переборщити з цим

Людей заведено поділяти на екстравертів та інтровертів. Перші товариські та щирі, інші – навпаки. Такий поділ не завжди виправданий. Часто люди виходять за межі притаманних їм характеристик, і в цьому немає нічого поганого. В цьому впевнений один із провідних світових експертів у галузі психології особистості Брайан Літтл.

«Одна з характеристик екстравертів — це їхня потреба в збудженні. Збудження можна досягти, знаходячи щось хвилююче: гучні звуки, вечірки та різноманітні заходи. Екстраверти притягуються одне до одного, збираються разом. Інтроверти радше проводять час в тихих місцях, де можуть зменшити збудження. Може скластися хибне враження, що ці люди не товариські, проте це не обов’язково так», ― каже Літтл. За його словами, інтровертам просто необхідно бути в тиші й наодинці з собою – так вони відновлюють сили.

Екстраверти й інтроверти спілкуються по-різному. Перші хочуть від спілкування близьких соціальних контактів. Впродовж розмови вони стоять поруч, потребують зорового контакту й взаємного розглядання. Інтроверти тримають дистанцію.

«Одне дослідження показало, що екстраверти при зустрічі користуються зменшеними формами. Коли екстраверт зустрічає Чарлза, той швидко стає Чарлі, а тоді Чаком, і згодом «малим Чакі». Тоді як для інтровертів він залишається Чарлзом, аж допоки сам не дозволить спілкуватися ближче», – розповідає психолог.

У розмові екстраверти надають перевагу категоричній, конкретній та простій мові. Інтроверти полюбляють контекстуально складні, туманні речення.

Усе це може різко змінитися, коли людина застосовує непритаманні собі риси, щоб досягти успіху в певній справі. Як приклад Брайан Літтл розповідає про себе. Він викладає в університеті, і у нього вдача типового інтроверта. Для того щоб добре виконувати свою роботу, йому доводиться здійснювати чужі для себе вчинки. Наприклад, розповідати анекдоти о 8-й ранку, щоб збадьорити студентів.

«Ми маємо бути дуже обачними, поводячися невластиво для свого характеру. Інколи ми можемо помітити, що не бережемо себе. Я помічаю це, коли певний час поводжуся як екстраверт. Щоб відновитися, я потребую спокою», –  пояснює психолог.

Поділитися: