Велике переселення: як глухий закуток Нью-Йорку став домом для багатіїв. Частина ІІ

Shutterstock
Вуличний драйв, повітря, вода, зелень, музика і тиша – все продається на «ура», якщо підходити до цього з розумом

Як вже було зазначено в першій частині історії, процес джентрифікації (перетворення бідних міських районів на місця проживання середнього класу,) в Нью-Йорку цікавий тим, що відбувається природним шляхом.

Вулична мода

Середній клас, що обжив колишній промисловий район міста і адаптував його «під себе», змушений через подорожчання оренди житла знову зніматися з місця і шукати собі житло подешевше. Ще, здавалося б, зовсім нещодавно перевтілений манхеттенський район колишніх ткацьких фабрик Сохо, і ось він уже став настільки дорогим, що «мідли» поїхали у Бруклін, попутно захопивши до «нью-йоркської Борщагівки» свої богемні замашки. І ось вже тим, чим для нью-йоркерів  був Сохо, став бруклінський Вільямсбург.

Щоправда,  цей процес «великого переселення нью-йоркерів» не варто сприймати буквально – мовляв, люди, що заселили Сохо, через двадцять років перекочували в Бруклін та інші райони міста, у яких оренда дешевша. Є, звичайно, і такі випадки, але насправді все дещо складніше.

До того ж, в Нью-Йорку діють правила, які не дають можливість домовласникам постійно задирати ціни

Так, приміром, вищезгаданий Вільямсбург заселяє насамперед молодь, це стало поштовхом для розвитку вуличного бізнесу та перебудови під нових клієнтів. Мова не тільки про адаптацію приміщень колишніх фабрик під лофти.

Shutterstock

Наприклад, заклади громадського харчування, орієнтовані раніше на «пролетарські» смаки, перетворюються в численні кав’ярні, кондитерські та крафтові пивоварні. При цьому змінюється не тільки меню закладів, а й їхній зовнішній вигляд.

З’являються великі вітрини, що візуально об’єднують зал з тротуаром. Та й сам тротуар перед закладом перетворюється у ще один додатковий зал під відкритим небом – адже молодь, як відомо, любить тусуватись на вулиці. Недарма саме Вільямсбург вважається сьогодні законодавцем вуличної молодіжної моди – демократичної за цінами, а не такої дорогої, як в манхеттенських Сохо або Трайбека.

Молодим кругом у нас дорога

Завдяки великій кількості молоді, скейтерів в Вільямсбурзі не менше, ніж перехожих, велосипедних стоянок не менше, аніж автомобільних (до того ж, автомобільних парковок не вистачає), тут популярні магазини, що торгують вініловими платівками, а обновки шукають не тільки в магазинах, але і на Бруклінському блошиному ринку.

Вільямсбург поступово перетворюється в ще одне Сохо, нехай поки й молодіжне

Оживають заклади Вільямсбурга, як і належить в молодіжних районах, ближче до ночі – тільки на відміну від Манхеттена, захопленого туристами, тут розважаються в основному місцеві.

Це, до речі, явище, характерне сьогодні для всього світу – навіть у крихітній Венеції можна знайти чудові місця, куди туристи майже не забрідають.

Нескінченний Бруклін

Вільямсбург поступово перетворюється в ще одне Сохо, нехай поки й молодіжне. Відповідно, тут зростають і ціни на оренду житла. І ось нью-йоркери знову мігрують в інші райони Брукліна, у якому живе загалом 2,6 млн людей. Наприклад – Бушвік. Тут вже відкриваються бари, винотеки і виставкові простори нового типу, але він при цьому все ще залишається брудним і грубуватим Брукліном. Тобто, інакше кажучи, «справжнім Брукліном», тим, який ми знаємо завдяки гангстерським фільмам Мартіна Скорсезе.

Про перспективи Бушвіка говорять два чітких маркери. По-перше, популярна співачка, мультиінструменталістка і танцівниця Кайза зняла тут кліп Hideaway, який в YouTube подивилися більше 83 млн людей.

travelfreak.ru

По-друге, цього року на екрани вийшов похмурий фантастичний трилер, дії якого відбуваються у цьому районі, і який так і називається – «Бушвік». А це вірна ознака того, що популярність цієї локації зростає.

Тут вулицями гуляють не модники та хіпстери, а справжні бруклінці. А чисельна спільнота латиноамериканців, що мешкає тут, розписала стіни місцевих будинків не гірше, ніж на міжнародному фестивалі графіті у Мехіко.

Молодих нью-йоркерів тут приваблює відносна дешевизна оренди, а старших – вуличний драйв. Не туристична суєта, як на Манхеттені, або хіпстерська тусовка, як у Вільямсбурзі, а реальний, колись властивий всьому Нью-Йорку вуличний драйв, завдяки якому нью-йоркери славилися як публіка, яку краще на вулицях безвагомого приводу не зупиняти – мовляв, нахамлять і не допоможуть.

А ось богема, що переселяється в Бруклін, обирає не первісно-драйвовий Бушвік, а в розслаблений Гованус

Іще нещодавно це був тихий індустріальний район, у якому промислові підприємства знаходилися у вигідному сусідстві з вантажними причалами каналу Гованус, що виходить в затоку Аппер і далі у відкритий океан.

Відбиток занедбаності і провінційності залишився тут до сих пір, а канал все ще каламутний, наче його борознять буксири та баржі. Саме ці занедбаність (відповідно, дешевизна житла) і провінційність (тобто тиша) привабили сюди художників та інших натур, які споглядають за життям.

Shutterstock

На концертних майданчиках тут звучить альтернативна музика, а щойно відкриті арт-галереї експлуатують занедбаність своїх околиць – мовляв, це вам не Сохо. Проте можна не сумніватися, що з часом і сюди дотягнуться всюдисущі руки ріелтерів. До речі, і від Вільямсбургу, і від Бушвіка, і від Говануса дістатися на метро до Таймс-сквер і Уолл-стріт можна за півгодини, а то й менше. Так що подорожчання оренди житла тут – лише питання часу.

Боро, боро, боро

Нью-йоркські ріелтери вже називають нові райони, перспективними з точки зору наповнення їх «свіжою кров’ю». У Брукліні це Бей-Рідж і Сансет-Парк. Але і Брукліну згодом доведеться розлучитися з пальмою першості нової хвилі джентрифікації, яка перейде до інших районів ( «боро», як вони офіційно називаються). Це – Південний Бронкс (населення боро Бронкс – 1,4 млн осіб), тут влада планує розвивати житлову і торгову зони, і Джексон-Хайтс та Ямайка у боро Квінс (населення боро Квінс – 2,3 млн осіб).

І можна не сумніватися, що процес джентрифікації продовжиться. В першу чергу тому, що він не залежить від будь-чиєї волі, а просто вигідний. Зокрема – і нью-йоркській владі. Це показав, приміром, колишній район скотобоєнь Мітпакінг у Сохо.

У 2008-2009 роках місто вклало в благоустрій району, розбивши парк на місці залізниці, $ 210 млн, а вже через рік отримало завдяки підйому орендної плати за тамтешнє житло додаткових податків на $ 500 млн.

Так що закони капіталізму іноді працюють не тільки добре, але й швидко – якщо використовувати їх правильно.

Поділитися: