Велике переселення: як глухий закуток Нью-Йорку став домом для багатіїв. Частина І

Shutterstock
Ще в середині 70-х років минулого століття на Манхеттені можна було знайти житло за $150 на місяць, сьогодні цих грошей заледве вистачить на добу оренди. Тепер рахунок іде на тисячі, й ціни ще зростають

Джентрифікація, як прийнято називати процес перетворення бідних міських районів на місця проживання середнього класу, у Нью-Йорку має свої особливості.

Всі в Сохо

Почалося все з того, що небагаті нью-йоркці почали шукати район, де можна було би винаймати житло подешевше. А оскільки доля промислового виробництва у Нью-Йорку протягом останніх ста років постійно зменшувалася, поступаючись банківському сектору, сфері обслуговування та креативному бізнесу, першими кандидатами на заселення виявилися колишні промислові райони, де будівлі закинутих фабрик перебудовували під лофти.

Особливо активно у цьому процесі брали участь люди мистецтва, оскільки колишні промислові приміщення із великою площею чудово підходили для майстерень художників, картинних галерей та іншої інфраструктури, що з’являється у місцях проживання богеми.

Виникла навіть особлива культура інтер'єрів лофтів, де цегляна кладка не закривалася фарбою чи шпалерами, а навпаки підкреслювалася

Класичний приклад такого роду перетворення – нью-йоркський район Сохо, де колись розташовувалися ткацькі фабрики. Поступово художники, музиканти та інший творчий народ, що туди переселився, надали районові, який колись обходила стороною заможна частина населення, богемної атмосфери.

Shutterstock

І ось ці ж нью-йоркери полюбили після робочого дня в офісі проводити тут своє дозвілля. Запит формує пропозицію, і в Сохо, мов гриби після дощу, почала виникати інфраструктура не тільки для художньої богеми, але і для її клієнтів.

Поруч із креативними кав’яреньками почали відкриватися дорогі ресторани, а по сусідству із крамничками з товарами хенд-мейд – фірмові магазини відомих світових брендів.

І в підсумку промисловий район колишніх ткацьких фабрик, що змінився до невпізнаваності, настільки сподобався нью-йоркському середньому класові, що той вирішив там не лише розважатися, але і переїхати туди жити. Тим більше, що розташування району надзвичайно зручне: Сохо знаходиться на Манхеттені, і від нього їхати на метро, наприклад, до Волл-стріт, всього 14 хвилин. Середній клас в Нью-Йорку через автомобільні затори активно користується для поїздок на роботу метрополітеном, і навіть у центрі міста поява нової станції метро суттєво підвищує вартість житла в околицях.

Шик та блиск

«Велике переселення» почалося іще у 80-ті роки минулого століття, і сьогодні будь-який путівник Нью-Йорком, представляючи Сохо, підкреслює його «атмосферність» (чому немало сприяє класична нью-йоркська архітектура старих будинків із зовнішніми пожежними драбинами), але позиціонує його як район «шикарних магазинів та ресторанів».

Shutterstock

При цьому підкреслюється, що «шик» цей не буржуазний, а суперсучасний – мовляв, вулиці Сохо схожі на подіум для моделей, настільки модно вбрані тамтешні перехожі.

До речі, Сохо – не єдиний колишній індустріальний район Манхеттена, що став нині супермодним та дорогим. До них можна віднести ще й Трайбеку (TriBeCa, від англ. Triangle Below Canal Street — «Трикутник південніше Канал-стріт»), де візуальною домінантою і досі залишаються класичні старовинні будівлі колишніх фабрик із червоної цегли. Вечорами у цих фабриках, перероблених у лофти, збирається публіка, вдягнена ще модніше, аніж у Сохо.

Богема – на вихід

Нью-йоркські художники, музиканти та інші творчі особистості, що створили обличчя сучасного Сохо, давно уже вимушені перебиратися з нього в дешевші райони Нью-Йорку.

Новий Сохо їм просто не по кишені

Один приклад – квартиру 77 кв. м в новому домі (в середині нульових років влада Нью-Йорку дозволила зводити на місці порожніх фабрик житлові будинки) в Сохо виставлено на продаж за $1,5 млн. Подобова оренда обходиться в цьому районі у $150 за квартиру з однією спальнею (зі збільшенням суми пропорційно кількості спалень). І це ще дешево, тому що навіть звичайний готель обійдеться туристові приблизно в $250 на добу, а в орендованій квартирі можна ще й зекономити завдяки наявності кухні, адже харчуватися поза домом у Нью-Йорку дорого, а часто, якщо говорити про середню цінову категорію, ще і несмачно.

Rent Jungle

Місячна оренда квартир на Манхеттені сьогодні, як кажуть самі нью-йоркці, наближається до $4 тис. Звісно ж, це щось на кшталт «середньої температури по лікарні», оскільки, як попереджують нью-йоркери, завжди знайдеться людина, яка скаже (чи напише в інтернеті), що знімає житло на Манхеттені набагато дешевше. Але при цьому не уточнить, що це може бути кімната без вікон у підвалі нежилої будівлі. Тому середній клас перебирається сьогодні з Манхеттену до інших районів Нью-Йорку.

Сьогодні ж бруклінський район Вільямсбург став тим, чим був у вісімдесяті роки Сохо

В першу чергу – до Брукліну, котрий донедавна був для нью-йоркера чимось на кшталт Борщагівки або Троєщини для нинішнього мешканця центру Києва.

Аж до дев’яностих років минулого століття, коли герой якогось голівудського бойовика казав про себе, що його дитинство пройшло у Брукліні, глядачеві було зрозуміло, що характер нинішнього гангстера сформувався у вуличних сутичках малолітньої шпани із бідних родин. Сьогодні ж, наприклад, бруклінський район Вільямсбург (всього в Брукліні мешкає 2,6 млн осіб, це фактично велике місто, так що там райони відрізняються одне від одного як київський Печерськ від Борщагівки) став тим, чим був у вісімдесяті роки Сохо.

Відповідно, і ціни на житло виросли у Вільямсбурзі протягом 2001-2015 років на 418%. Це більше, ніж у Манхеттені – але, звісно, не тому, що Вільямсбург став крутішим за найдорожчий район Нью-Йорка, а через низьку первинну базу відліку. Але про Вільямсбург, а також інші спальні райони, куди заселяються нові нью-йоркери, для котрих вже і Вільямсбург став занадто дорогим – у другій частині історії.

Поділитися: