Урок страшної історії: «Чорна межа» Шили Колхаткар

goodreads.com
Шокуюча та повчальна розповідь про магната хедж-фонду та інсайдерську торгівлю

Свіжий бестселер Шили Колхаткар «Чорна межа: інсайдерська інформація, брудні гроші та квест, щоб перемогти найрозушукванішу людину Волл-стріт» (Black Edge: Inside Information, Dirty Money, and the Quest to Bring Down the Most Wanted Man on Wall Street, 2017) розповідає історію компанії SAC Capital Advisors та її засновника Стівена А. Коена в усіх депресивних подробицях. Справедливість не торжествує. Мала людина не тріумфує. Якщо висловитись словами Лемоні Снікета: «Якщо вас цікавлять історії з щасливим кінцем, то почитайте  ліпше іншу книжку».

«Чорна межа» одоночасно є букварем Волл-стріт, процесуальною драмою та сучасною версією роману «Мобі Дік» з приладами для підслуховування телефонних переговорів замість гарпунів. Колхаткар, штатна авторка The New Yorker та колишній аналітик хедж-фонду, впевнено синтезує величезний обсяг матеріалу, включаючи судові документи й сотні власних інтерв’ю.

cnbc.com

SAC Capital колись був одним з найпотужніших хедж-фондів на Волл-стріт. Коен, його легендарний управляючий, відрізнявся від інших колосів індустрії тим, що ніколи не мав грандіозної єдиної теорії інвестування, а радше талант зчитування рухів ринку та навдивовижу високий поріг  ризикування.

І, дивним чином, він був на правильному боці майже кожної трансакції, пише Колхаткар. Ця неймовірна переможна серія зрештою притягнула увагу ФБР. Проте Коену термін у в’язниці не загрожував. Найбільше, що міг зробити уряд, це змусити SAC Capital закритися 2013 року та сплатити штраф у розмірі $1,8 млрд. Ця цифра здається невимовно величезною, аж поки ви не дізнаєтесь, що Коен мав майже $10 млрд власних грошей, які він відклав, та досі міг використовувати й інвестувати.

Проте ще неймовірнішою здається інопланетна токсичність корпоративної культури SAC Capital. Конкуренція тут була немилосердна.  Використовували всіх без винятку, включаючи партнерів та керівників.

Працівники часто відчували, ніби вони – частина експерименту з дослідження впливу на людину тривалого стресу та непевності

Коен не міг стерпіти, щоб хтось заробив гроші до нього – він навіснів щоразу, коли чув, що інвестиційний менеджер уклав угоду, не давши йому перших грошей. «Працівники часто відчували, ніби вони – частина експерименту з дослідження впливу на людину тривалого стресу та непевності» – пише Колхаткар.

Але читачі запам’ятають книжку «Чорна межа» за те, що вона показує, наскільки небезпечним було поширення інсайдерської торгівлі в роки, що передували краху 2008 року. Це стало звичною справою, чимось буденним. Великі банки, пише Колхаткар, часто найперше ділилися інформацією про статус акцій саме з SAC Capital, оскільки з цією компанією вони мали багато справ. Цілі дослідницькі фірми існували з єдиною метою – поєднати підприємства як SAC Capital з «експертними мережами» або особами, які працювали в публічних компаніях, чиї акції брали участь в торгах. Очікувалось, що ці люди ділитимуться цінними здогадками, щоб допомогти учасникам Волл-стріт укладати кращі угоди.

В цій галузі це називалося «заробіток на розумі»

Проте межу між заробітком на розумі та інсайдерською інформацією дуже складно розпізнати. Найбільш огидним в книжці є епізод з інвестиційним менеджером SAC Метью Мартома. Він зав’язав користолюбну дружбу зі старим самотнім неврологом, сподіваючись перехопити в нього інформацію про статус експериментальних ліків від хвороби Альцгеймера. Те, як Мартома зачарував лікаря, огидно й вражаюче водночас.

produzindo.net

Проте, коли уряд згодом вимагав від нього конкретики, Коен, «найкращий трейдер свого покоління, який міг одночасно відслідковувати рух цін на 80 різних цінних паперів»  стверджував, що нічого не пам’ятає. «Він сказав “не пригадую” 65 разів». І це спрацювало.

То як закінчити таку книжку? У книжці «Лігво злодіїв» Джеймса Б. Стюарта все було просто: Майкла Мілкена кинули до в’язниці. Але тут в Колхаткар немає такого варіанту, проте через це фінал не менш страхітливий. Вона зазначає, що 2014 року Коен заробив $2,5 млрд, користуючись своїми статками. «Він планує знову відкрити свій хедж-фонд. Причому якомога швидше».

За матеріалами New York Times
Поділитися: