Отже, ви опинилися у кріслі керівника. Неважливо, власний це бізнес, улюблена компанія або невеликий затишний відділ – ви тепер бос і… що робити далі? Тільки від вас залежить, чи вдасться стати справжнім лідером.
Які помилки найчастіше допускають управлінці, розповів директор програми pre-MBA «Менеджмент і лідерство» в Бізнес-школі МІМ Олександр Сударкін.
1
Знання психології – потрібна навичка
Недостатньо просто дати вказівку. Це перше, що розуміє кожен, коли стає управлінцем. Далі – більше. Алгоритм: дати вказівку, розповісти, що і кому потрібно робити, – теж часто не працює.
І тут вперше виникає питання – що саме не так?
«Люди набагато складніші істоти, ніж, скажімо, юніти в комп’ютерній грі. Це там можна виділити об’єкт мишкою і «кинути» в правий дальній кут екрану.
І вони будуть слухняно крокувати у задану точку. У людей досить суперечливі бажання і потрібно розуміти їхню мотивацію», – зазначає Олександр Сударкін.
Винагорода співробітника повинна бути відповідною до винагород його колег того ж рівня за аналогічну роботу. Потрібно враховувати, що заохочення має бути цінним саме для цього співробітника: комусь потрібен додатковий вихідний, а когось більше зацікавить премія.
2
Посада керівника – не пост для самоствердження
Формулювання «стану бізнесменом – буду багато витрачати, поки інші на мене будуть “пахати”» є хибним і не працює.
Робота керівника зазвичай значно інтенсивніша, ніж робота підлеглих
«Саме тому вона винагороджується вище. Керівнику потрібно буквально перекладати з однієї психологічної мови на іншу, ставити завдання людям, які сприймають їх по-різному. Комусь сказати, розжувавши деталі, комусь сказати «сам розберешся», комусь «зроби, ми ж одна команда». Одну і ту саму задачу можна транслювати по-різному», – розповідає Сударкін.
3
Важливо порівнювати цілі компанії та співробітників
Також керівнику необхідно чітко уявляти мету, до якої йде компанія. Наприклад, в найближчий рік підприємство буде випускати новий товар на ринок, або буде нарощувати маржинальність, або збільшувати оборот. Це те, що в управлінській літературі називають словом «бачення» того, куди рухається компанія.
Завдання керівника полягає у визначенні точки призначення. А його підлеглі-фахівці вже будуть прокладати курс, розраховувати ресурси.
Але ніхто крім керівника не скаже, куди рухається вся робота.
«Цілі у представників різних поколінь будуть відрізнятися. Бебі-бумерам потрібно «досидіти», їм потрібна стабільність. У «Іксів» зараз пік кар’єри, і їм потрібно показувати, як монетизувати ті речі, які вони напрацьовували в 20-30 років. «Ігрекам» і «Зетам», що починають виходити на робочі місця, потрібні цікаве завдання, можливість працювати граючи. Є така річ як «створення сенсу». Їм потрібно розуміти, заради чого вони ходять на роботу щодня», – пояснює Сударкін.
Теорія поколінь: як врятувати бізнес від розколу поколінь
Управлінці повинні поставити перед собою питання – чому ці люди ходять до мене на роботу? Для покоління 70-80-х було досить озвучити конкурентну зарплату. Але для молоді цього мало, необхідно «створити сенс». В цьому і полягає завдання управлінця.
4
«Гонка зарплат» не працює
Першими з цим зіткнулися IT-компанії, які у 2008-2009 рр. боролися за співробітників. «Гонка зарплат» ні до чого не привела, і тоді компанії перейшли в поле мотивації: так з’явилися тенісні столи, велопарковки та безкоштовні мовні курси. Це дало свій результат, але недостатній.
Тоді компанії задумалися над сенсом своєї роботи. Вони почали говорити: «Ми пишемо код для того, щоб мережі лікарень по всьому світу мали надійне ПЗ», «Ми робимо базу даних для одного з найбільших виробників у світі».
Вони почали пояснювати співробітникам, заради чого ті пишуть рядок за рядком.
5
«Я в цьому нічого не розумію» – найгірший варіант
Коли керуєш професіоналом, необхідно мати «точки звіряння». Керівник повинен розуміти роботу підлеглого настільки, щоб мати можливість контролювати і допомагати її виконувати. Це допомагає визначити – чи туди йде робота, чи не туди.
Біда приходить, коли керівник каже: я в цьому нічого не тямлю, робіть самі
У цей момент співробітник усвідомлює, що керівнику на нього плювати, і сам для себе розробляє мотиваційну схему. Наприклад, половина ресурсів йде «наліво», а три чверті часу співробітник завзято імітує бурхливу діяльність.
«У всьому розбиратися не потрібно, а тільки в роботі своїх безпосередніх підлеглих. Важливими є розуміння того, що не все залежить від вас, і вміння керувати руками інших людей. Якщо ви хочете, щоб компанія була успішною, потрібно вміти правильно делегувати», – резюмував Сударкін.
