Упав і не відтиснувся: «Чому нації занепадають» Дарона Аджемоґлу і Джеймса Робінсона

welt.de
Що найважливіше для процвітання держави – у міжнародному бестселері американських економістів

«Чому нації занепадають. Походження влади, багатства та бідності»  – одна з найбільш розрекламованих бізнес-книг останніх років. Робота вчених-економістів стала бестселером New York Times і Wall Street Journal, в 2012 році війшла до короткого списку премії Financial Times Business Book of the Year, а Марк Цукерберґ і Біл Ґейтс вважають її обов’язковою до прочитання.

З настанням кризи відповідь на питання, винесене в заголовок Робінсоном і Аджемоґлу, все потрібніша й економістам, і політикам

Читається книга досить легко. Щоправда, текст можна було б ущільнити на чверть без утрати сенсу. Тому не варто лякатися, якщо початок видаватиметься вам трохи нудним – далі автори переходять до цікавої конкретики.

Основна ідея книги полягає в тому, що для процвітання нації в державі необхідна правильна організація інститутів. Під словом «інститут» вони мають на увазі перелік писаних і неписаних правил, за якими діє економіка – від податків до правил успадкування. Інклюзивні інститути дозволяють і навіть стимулюють великі групи населення до економічної активності. Екстрактивні спрямовані на те, щоб вичавити максимальний прибуток з експлуатації однієї частини суспільства й спрямувати його на збагачення іншої.

Решта книги присвячена описанню діяльності інститутів на історичних прикладах.

Найпереконливіший з них – історичні шляхи Великої Британії та Іспанії. Вони обидві зуміли стати величезними імперіями з численними колоніями і навіть воювали за них одна з одною. Та Іспанія програла, а Британія стала колискою національно-промислової революції (парова машина, залізниці тощо) Причина полягає в тому, як протягом кількох століть тому у цих країнах вирішувалося питання економічної політики – податків, регулювання зовнішньої торгівлі, права дарувати монополії – переконані Аджемоґлу та Робінсон.

В Іспанії цим займався король, в Британії – парламент, куди потрапляли люди, що зналися на бізнесі. Вони лобіювали свої інтереси. Наприклад, в другій половині XVII століття в Британію ринув потік дешевої бавовни з Індії та шовку з Китаю. Парламент прийняв серію «законів проти розкошів», що обмежували використання легких тканин на користь вовняних, що вироблялися на Британських островах. Навіть ховати небіжчиків належало в саванах із шерсті. А іспанському королю було начхати на своїх ремісників, він збирав податки, витрачав їх на армію, країна убожіла.

Повчальних історичних прикладів у книзі безліч

І в них монархи зазвичай виглядають ворогами прогресу – до того ж не завжди через жадібність чи поганий характер. Римський імператор Веспасіан (роки правління: 69-79 рр. н.е.) відмовив винахідникові, що розробив метод транспортування кам’яних колон. Інженер-самоук хотів звільнити робочих від тяжкої праці. Веспасіан звелів лишити все як є: «Дозволь мені, будь ласкавий, підгодувати свій народець».

poruch.ua

Ну і на останок. Економіка – надто складна, щоб одна гіпотеза могла відповісти на всі питання, й у чому числі на питання «Чому нації занепадають?» Олександр Аузан, декан економічного факультету МДУ, стверджує, що в приватній бесіді змусив Робінсона погодитися: приклади для книги підібрано так, щоб вони ілюстрували запропоновану схему. Та є випадки, що їй суперечать. І притиснутий до стінки Робінсон, якого Аузан дуже поважає, начебто сказав: «Так, звісно, адже крім інститутів слід враховувати й національні особливості». Тобто  таку невловиму річ, як менталітет.

Поділитися: