Універсальні люди: 3 незвичайні книги про геніїв епохи Відродження

495
Shutterstock
Книги, що надихають розвивати свій потенціал

В умовах жорсткої конкуренції на ринку праці і безперервного технологічного прогресу, здається, що незамінних кадрів немає. Сьогодні більшість із нас намагаються здобути вузьку спеціалізацію і опанувати особливості роботи у команді, де кожен знається на своєму й не надто переймається турботами інших, якщо вони поза зоною його компетенції. Але люди з широким спектром інтересів та навичок і глибоким розумінням того, як влаштовані речі, теоретики і практики водночас, залишаються ідеалами.

Як зауважив свого часу філософ Артур Шопенгауер, талант влучає в ціль, в яку ніхто не може влучити, а геній – у ціль, яку ніхто не бачить.
Ренесанс з його принципами гуманізму подарував світу немало універсальних особистостей (поліматів), які повірили у безмежність потенціалу людини для розвитку.

Ось кілька книжок, які K.Fund Media радить почитати тим, хто прагне розбудити в собі допитливість.

«Леонардо да Вінчі», Волтер Айзексон

Leonardo da Vinci

Говорячи про всебічно обдаровану особистість, чи не кожен обов’язково згадає про Леонардо да Вінчі. Щоправда, його знають передовсім як художника, який створив загадкову Мону Лізу та Вітрувіанську людину з канонічними пропорціями.
Ця книжка, яку написав редактор журналу Time Волтер Айзексон, – про численні грані таланту видатного полімата. Автор біографії проаналізував понад 7 тис. сторінок особистих записів да Вінчі. Завдяки цим документам, які Айзексон називає «найвизначнішим літописом допитливості», ми дізнаємося про низку подробиць життя генія – від сповненого сімейних інтриг дитинства у маленькому тосканському містечку до мистецького тріумфу в Мілані та Флоренції і змагання за першість зі сварливим та емоційно неврівноваженим Мікеланджело. Да Вінчі був завзятим і продуктивним, але немало проектів залишив незавершеними. Якщо ми хочемо стати хоча б трішки такими як він, нам слід не боятися коригувати свої плани та погляди з огляду на нові обставини, вважає Айзексон.

До речі, цю книгу рекомендує Білл Гейтс.


«Книга, яку ніхто не читав: у гонитві за революціями Миколая Коперника», Оуен Ґінґріч

The Book Nobody Read: Chasing the Revolutions of Nicolaus Copernicus

Змінювати точку зору людям зазвичай складно, особливо якщо правда, яка тобі відкривається, перетворює тебе на представника меншості чи аутсайдера. Астрофізик та професор Гарвардського університету Оуен Ґінґріч переконаний: саме Миколай Коперник, чия геліоцентрична система світу поклала початок першій науковій революції, першим продемонстрував, що усталені переконання науковців можуть бути хибними. Свій трактат «Про обертання небесних сфер» (De revolutionibus orbium coelestium) він готував упродовж майже сорока років, паралельно займаючись медичною практикою та викладанням. До публікації цієї своєї головної праці у 1543 році у Нюрнберзі він так і не дожив, але за сприяння кількох щирих однодумців вона набула поширення і мала серйозний вплив на провідних мислителів епохи Відродження. З 500 екземплярів першого видання близько половини збереглися до наших днів, деякі – з коментарями та анотаціями їхніх власників, серед яких були і ревні прихильники, і запеклі критики. Ґінґріч ознайомився зі значною частиною цих матеріалів і написав майже детективну історію про революційну книгу.


«Донька Галілея: історичний мемуар про науку, віру та любов», Дава Собел

Galileo’s Daughter: A Historical Memoir of Science, Faith, and Love

Даву Собел цікавлять передовсім науковці, які заплатили високу ціну, кинувши виклик догмам. Біографію Галілео Галілея, яка була номінована на Пулітцерівську премію у 2000 році, вона написала на основі листів його позашлюбної доньки Вірджинії, яка була черницею у монастирі Арчетрі – селища поблизу Флоренції. Вона ставилася до батька з глибокою повагою та любов’ю й із неабияким інтересом обговорювала з ним його винаходи та відкриття, а також як все це співвідноситься із Богом та його волею.

Собел нагадує, що Галілей першим зауважив таке явище, як сонячні плями, створив прототип термометра, а ще вдосконалив компас і телескоп. Він підтримував ідеї Коперника, які католицька церква засудила як єресь, і вірив, що між наукою і Святим Письмом може існувати порозуміння – на зразок того, яке було у нього з донькою. Тодішня церква натомість наполягала на тому, що рух небесних тіл – справа Папи, а не простих грішників. І хоч у Галілея були впливові заступники, врятувати його від інквізиційного процесу, як ми знаємо, не вдалося. Причина зрозуміла: він зачепив найболючіше місце влади – її авторитет. І з цим потім довелося зіткнутися силі-силенній послідовників Галілея, які спізнали нещадність невігластва.


Дізнайтеся також про такого собі блогера Вікторіанської епохи Сабіна Берінґа-Ґулда – священика, етнографа, батька 15 дітей та автора 130 книг і сотень праць найрізноманітніших жанрів

Поділитися: