У сім’ї не без виродка: «Мудакам тут не місце» Роберта Саттона

K.Fund Media
Доктор наук Стенфордського університету – про те, як розпізнати негідника на роботі та вижити у компанії серед неприємних людей
«Мудакам тут не місце» Роберта Саттона

Кожному хоч раз у житті доводилось працювати з мудаками, пише у своїй книзі «Мудакам тут не місце. Як вижити в офісних джунглях» Роберт Саттон. Автор – доктор наук у галузі організаційної психології та викладач Стенфордського університету. 2007 року видання BusinessWeek включило його до списку десяти людей, що впливають на формування сучасного ділового мислення. Сім років тому він написав книгу «Мудакам тут не місце» (The No Asshole Rule: Building a Civilized Workplace and Surviving One that Isn’t). Книга стала бестселером The New York Times та Wall Street Journal. Цього року робота Саттона вперше вийшла українською мовою.

Ідея написати книгу прийшла до Саттона випадково. На початку 2000-х він разом із колегами сидів на кафедрі. За його словами, викладацький склад дуже цінував прекрасну атмосферу, що панувала між колегами. Втім, голова кафедри розповів, що хоче залучити нового викладача, який був відомий своїм специфічним характером. Колеги збунтувались, а один сказав, що навіть якщо новоприбулий буде Нобелівським лауреатом, він не хоче працювати з мудаком. Саме тоді автор вперше почув про правило «мудакам тут не місце».

Зрештою жартівливе правило стало основою для великої статті для Harvard Business Review. Матеріал набув небувалого розголосу. Його передрукували майже усі бізнес-видання США. Після такого успіху Саттон взявся за написання книги.

«Мудакам тут не місце» – легка та весела книга про те, як визначити, що поруч з тобою негідник, як з цим боротись, та яких втрат зазнають компанії через співпрацю з ними.


1

Брудна дюжина

За даними науковця Беннетта Теппера, що досліджує психологічне насилля на робочому місці, мудак – це той, хто протягом тривалого часу проявляє ворожу вербальну і невербальну поведінку. Саттон, користуючись власними спостереженнями та історіями із бізнесу, вивів 12 правил, або ж «брудну дюжину», якими керуються негідники. Також автор розділяє мудаків на дві когорти.

K.Fund Media

Тимчасові мудаки – люди, які просто мають невдалий день або період у житті. Таким буває кожен із нас. А от сертифіковані мудаки – ті, хто не уявляє свого життя без образ та приниження колег.

2

Як компанії потерпають від мерзотників

Навіть якщо працівник приносить компанії користь, але поводить себе не найкращим чином – він некомпетентний, і його потрібно звільнити. Це єдине правильне рішення. За даними вчених, майже 30% працівників зазнають принижень на роботі. 20% з них звільняються та створюють плинність кадрів у компанії, що призводить до витрат на навчання нових працівників. У колективах, де панують мудаки, знижується рівень ініціативності та креативності, а працівники за першої нагоди беруть лікарняний.

3

Як вижити в компанії, коли навколо провокатори та негідники

Вижити серед мудаків можливо. Саттон наводить приклад американки Рут. Її робота у великих корпораціях була нестерпною: плітки, завищені вимоги, глузування. Щоб справитись з цим, вона скористалась порадою інструктора з рафтингу.

Випавши з човна у стрімкій річці, не намагайся боротись з хвилями – просто відштовхуйтесь ногами від каміння на порогах

Ця порада допомогла жінці усвідомити, що від провокаторів просто потрібно відштовхуватись, наче від каміння у гірській річці.

Також автор радить виробити у собі почуття емоційної відстороненості та байдужості і зрозуміти: злість інших людей – не ваша провина. Останньою порадою користуються працівники парку розваг Діснейленд.

4

Мерзотники теж плачуть

Негідники часто стають жертвами своїх же вчинків. Саттон пише, що найхарактернішою ознакою мудаків є висмоктування енергії зі своїх жертв. Втім вони теж витрачають багато сил на знущання. Через це негідники підривають власну ефективність та налаштовують увесь колектив проти себе. Марно це їм не минає. Наприклад, Лінда Вачнер, колишній генеральний директор компанії Warnaco, була достатньо специфічним керівником та обожнювала особисті образи і дзвінки підлеглим о третій ночі. Після звільнення газета New York Times опублікувала великий матеріал про її безчинства із коментарями всіх ображених. Репутація Вачнер була зіпсована, і всі великі компанії відмовились з нею співпрацювати.

5

Чому мудаки корисні

Як це не дивно, Саттон вважає, що мати одного мудака на роботі – продуктивно. На його фоні решта працівників буде розуміти, як робити точно не треба. Крім того, автор розповідає, чому мерзотники досягають успіху.

Найяскравіший приклад – Стів Джобс, якого називали головним мудаком Кремнієвої долини.

Про його жахливе ставлення до підлеглих ходили легенди. На думку автора, деспотичних керівників слухають, адже страх публічного осоромлення мотивує краще виконувати свою роботу. Також автор опирається на дослідження науковця із Стенфорду Лари Тіденз, яка вважає, що ми самі заохочуємо агресивну поведінку керівників. Під час свого дослідження вона показала групі людей два коротких ролика. У одному 42-й президент США Білл Клінтон агресивно реагує на звинувачення у секс-скандалі з Монікою Левінскі. У іншому – просто вибачається. Агресивна поведінка, за словами науковця, була сприйнята лояльніше.

Книга надана видавництвом «Наш формат»
Поділитися: