У ногу з Ілоном Маском: 5 неймовірно захопливих книг про космонавтику

41
qzprod
На Землі, звісно, умови – що треба. Але мрії затісно...

Минулого тижня всі активно обговорювали успішний запуск ракети-носія Falcon Heavy. Засновник компанії SpaceX і головний ініціатор цієї історичної вистави Ілон Маск був приємно здивований таким станом справ і зізнався, що очікував гіршого.

Поки манекен на ім’я Стармен на червоному електромобілі Tesla Roadster пролітав орбіту головної мети свого творця, K.Fund Media шукав книги, які допоможуть краще зрозуміти, що ж насправді означає залишити Землю.

«Ціль – Марс: як ми заселимо Червону планету і чому ми повинні», Роберт Зубрін, 1996

The Case for Mars: The Plan to Settle the Red Planet and Why We Must

Ще кілька десятиліть тому ця ідея була радше зі сфери наукової фантастики. Але провідний інженер аерокосмічної галузі Роберт Зубрін взявся за неї як за проект. Сьогодні ступити на Марс – один із пріоритетів світового космічного співтовариства (ну й Маска, так). Автор цієї книги впевнений, що каньйони і полярні шапки Червоної планети містять багато корисних для нас ресурсів і що, на відміну від Місяця, ми можемо її заселити. Зубрін пропонує посіяти там бактерії, що перетворюють воду, азот і вуглець на аміак і метан, використовувати орбітальні дзеркала для нагріву поверхні Марса й фабрики для перекачування галогеновуглеців в атмосферу. Словом, це там, а не на Землі, людству слід влаштувати глобальне потепління.


«Збираємося на Марс: що знає наука про життя в порожнечі», Мері Роуч, 2010

Packing for Mars: The Curious Science of Life in the Void

Підзаголовок цієї книги – як контраргумент до попередньої – міг би закінчитися словами «…і чому ми не повинні». Її авторка, наукова журналістка і гумористка Мері Роуч, ні до чого не закликає, але все-таки її екскурс наводить на думки про незручності позаземного існування. Вона розповідає про безліч фізіологічних і психологічних аспектів космічного польоту (торкаючись всіх щаблів піраміди Маслоу), про те, як члени екіпажу готуються до цих випробувань і про те, як воно взагалі – «всередині стерильної, створеної людиною махини без можливості уникнути роботи й колег, без квітів, дерев і сексу, коли єдине, що спостерігаєш за вікном, – порожнеча або в кращому випадку червонуватий бруд». І що найстрашніше, виходу з неї немає.

Зоряний хлопчик: 5 книг від Ілона Маска про бізнес майбутнього


«Запитай космонавта», Том Джонс, 2016

Ask the Astronaut

Як воно – засинати і прокидатися в стані невагомості? Що їдять і п’ють космонавти, і куди це все потім дівається? На ці та ще зо дві сотні запитань відповідає ветеран NASA Том Джонс, який побував у чотирьох космічних місіях з 1994 по 2001 рік і брав участь у розбудові Міжнародної космічної станції. Він з купою технічних подробиць і особистих вражень описує шлях космонавта – від навчання до виходу у відкритий космос, а також присвячує кілька заключних розділів своєї книги походженню Всесвіту і перспективам його освоєння. Коментуючи тему космічного туризму, Джонс нагадує, що космос приховує не лише безліч таємниць, які не дають нам спокою, а й загрози, зокрема нами самими створені (пам’ятаймо про космічне сміття!). А щодо самого космонавта, то на запитання, чи полетить він знову, Джонс дає дещо неоднозначну відповідь: «Якщо я хочу залишитися одруженим, то ні».


«У космічній лізі: історія про витримку, шляхетність та інші шанси», Леланд Мелвін 2017

Chasing Space: An Astronaut’s Story of Grit, Grace, and Second Chances

Хлоп’ятка і дівчатка, а також їхні батьки, якщо в когось в сім’ї раптом не склалося зі спортивною кар’єрою, – не варто впадати у відчай. Можливо, на вас у більш конкретному сенсі чекають зірки, як і Леланда Мелвіна, колись перспективного гравця американської Національної футбольної ліги. Через важку травму він не зміг повернутися на поле. Тож Мелвін вирішив стати інженером. Одного разу на ярмарку вакансій працівниця NASA, що відповідає за рекрутинг кольорових людей, схопила його за руку і запросила взяти участь у тренуваннях для польоту на борту шатла Atlantis. Він став одним з 16 темношкірих космонавтів NASA (загалом агентство підготувало 321). Після повернення на Землю він вирішив присвятити свій час популяризації точних наук серед дітей і меншин, а також залученню в галузь жінок, яких, на його думку, дуже не вистачає там – за межами нашої планети.


«Час ракетних дівчаток: жінки, завдяки яким ми дісталися Місяця й Марса», Наталія Холт, 2016

Rise of the Rocket Girls: The Women Who Propelled Us, from Missiles to the Moon to Mars

А втім жінки вже зіграли дуже важливу роль у розвитку космонавтики – ще тоді, коли ця галузь тільки зароджувалася. Вони брали участь і в ранньому ракетному тесті каліфорнійської Лабораторії реактивного руху. Їх називали «комп’ютерами», бо спочатку всі розрахунки траєкторії і ракетне проектування доводилося робити вручну. Книга журналістки Наталі Холт висвітлює вагомий внесок цих сильних і незвичайних жінок у здійснення перших космічних польотів, зокрема супутника Explorer 1 і зонда Voyager, а також наводить їхні особисті спогади: «У цій професії мені слід було мати вигляд дівчинки, поводитися як леді, думати як чоловік, і працювати як собака».

Поділитися: