Тяжка чоловіча доля: три книги вересня

418
K.Fund Media
Усі чоловіки різні, усі чоловіки однакові. І те й інше щира правда, але це не точно

Англієць Девід Солой взяв в герої свого роману відразу дев’ять чоловіків. Ізраїльтянин Амос Оз зобразив такого експансивного дивака, що навіть його одного для оточуючих забагато. Турок Зюльфю Ліванелі вивів двох однакових, хтось із них явно зайвий, а може і обидва.

Каков есть мужчина

«Каков есть мужчина», Девід Солой

Російський переклад – «Ексмо», 2018

Роман у дев’яти оповіданнях. Останнє пов’язане з першим одним ледь помітним сюжетним штришком, усі інші паралелі – на рівні ідей і прийомів. Кожен наступний герой-чоловік старший за попереднього на шість-сім років; місця дії оповідань розкидані по різних куточках об’єднаної Європи – Бельгія, Іспанія, Хорватія, Кіпр…

Прекраснодушний юнак, простак, що дорвався до любовних утіх, цинічний журналіст, заради сенсації готовий на будь-яку підлість, утомлений комерсант, що нехтує романтичною пригодою, літній російський бізнесмен на межі банкрутства, старий, який відчув подих смерті… З цих силуетів Солой складає збірний образ чоловіка. Точніше, корінного або новоспеченого британця, який з тієї чи іншої причини опинився за межами острова.

Сама по собі ідея чудова, і все ж місце в букерівському фіналі позаминулого року Солою принесла не лише вона. Також в його арсеналі холодний і гострий, як скальпель, психологізм, оптимальне поєднання серйозності з іронією, енергійний стиль, що постійно стискає пружину інтриги. А ще ефект залучення: кожен другий читач чоловічої статі серед персонажів роману може впізнати себе.


Фима. Третье состояние

«Фима. Третье состояние», Амос Оз

Російський переклад – «Фантом Пресс» 2017

Головному герою 54, він живе в Єрусалимі та працює в реєстратурі гінекологічної клініки, що жодним чином не відповідає його інтелектуальним можливостям. Фіма – завзятий книголюб, знавець Тори, любитель поезії, колумніст лівого спрямування і такий відчайдушний сперечальник, що коли поруч нікого немає, дискутує сам із собою. Ще він холостяк, нечупара, зануда, тюхтій і невдаха. У Фіміному житті все шкереберть, але останній, кого це бентежить, це сам Фіма.

Роман 1991 року – не дуже типовий для творчості найвидатнішого ізраїльського письменника, якого вже багато років вважають реальним претендентом на Нобелівську премію. «Фіма» наскрізь просякнутий іронією, яку можна без перебільшення назвати ніжною. Оз відчуває очевидну симпатію до свого недоладного героя і не випадково наділяє його політичними поглядами, близькими до своїх.
До речі, про політику. Мабуть, саме через неї «Фіму» не перекладали так довго: рефлексій на тему арабо-ізраїльських відносин у романі надміру. Про любов усе-таки цікавіше, тим більше що у великому Фіміному серці завжди море почуттів. Оз зауважує: «Фіма любив кожного, хто міг його терпіти». Тут можна додати, що терпіти Фіму міг лише той, хто його любив.


История моего брата

«История моего брата», Зюльфю Ліванелі

Російський переклад – «Ексмо», 2018

Це перший роман Ліванелі, перекладений російською. Загалом книг у нього багато, але література не єдине заняття турецького письменника. Він більше відомий як музикант і композитор, також кінорежисер, політик і громадський діяч, а романи пише так, поміж іншим.

Герой Ліванелі майже ровесник герою Оза, він теж живе один, теж пристрасно любить читати, але на цьому схожість закінчується. Ахмед – суб’єкт набагато дивніший: він самітник, мізантроп, не терпить дотиків, не відчуває емоцій. Не виключено, що цей інженер на пенсії якимось чином причетний до вбивства молодої жінки, що трапилося по сусідству. Амбітна дівуля зі стамбульської газети намагається витягнути з Ахмеда правду, але в результаті вислуховує безкінечні історії про молодість Ахмедового брата, ще дивнішого чолов’яги, ніж сам Ахмед.

Роман, який спочатку здавався детективом, перетворюється на пригодницький треш з любовним угаром у Білорусі, підступністю пострадянських спецслужб і ув’язненням у кавказькій темниці. У кінці голосно стріляє горезвісна чеховська рушницю, роль якої виконує сконструйована Ахмедом «машина для обіймів», – і все таємне нарешті стає явним. Утім, проникливий читач, швидше за все, розгадає основні загадки книги задовго до фіналу.


Читайте також: «365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини»

Поділитися: