Цифровий капіталізм Uber і Airbnb: «Вискочки» Бреда Стоуна

312
Microsoft
Як дві компанії з Кремнієвої долини змінюють життя в містах

У книги «Вискочки. Uber, Airbnb та битва за Кремнієву долину» (український переклад в 2018 році випустило видавництво «Наш Формат») два головні герої: служба замовлення таксі або приватного водія Uber і сервіс спільного використання житла Airbnb.

Що їх об’єднує?

По-перше, обидва – технологічні стартапи.

По-друге, обидва – яскраві приклади так званої економіки спільного використання. Вони за рахунок технологій безпосередньо зводять тих, у кого є попит (наприклад, охочих отримати житло на пару ночей під час інавгурації Барака Обами у Вашингтоні) з тими, у кого є пропозиція (вільна кімната і надувний матрац в ній у тому таки Вашингтоні). «Airbnb можна назвати найбільшою готельною компанією в світі, проте вона не володіє жодним готелем. Uber – найбільший у світі постачальник послуг автомобільних перевезень, але він не має автопарку».

По-третє, обидва починалися на ентузіазмі й «на колінах» приблизно 10 років тому.

Скромний початок

Зачинателі й Uber (Тревіс Каланік), і Airbnb (Браян Ческі) спершу зіткнулися з тим, що не змогли отримати потрібний сервіс. Служби таксі в США працювали препогано, можна було зовсім не дочекатися замовленого авто, тому що водій переключався на вигідніше замовлення. Знайти дешеве житло у невибагливого користувача теж не завжди виходило.

Тревіс Каланік
Тревіс Каланік. parvaresheafkar.com

При цьому самі ідеї майбутніх бізнесів – «підвези когось на своєму авто», «здай ненадовго порожню кімнату» – були аж ніяк не новими. Тому, до речі, інвестори й не вірили в майбутнє таких починань.

Це вже згодом Uber став найдорожчим приватним технологічним стартапом в історії з оцінкою $68 млрд. Airbnb через вісім років після старту коштував $25 млрд. А на початку шляху інвестори дивувалися: «Яка людина при здоровому глузді захоче спати в чужому ліжку?»

Інтерв’ю із CEO Airbnb в Центральній і Східній Європі, Туреччині, Ізраїлі та Росії Андрієм Вербицьким

Два капіталізми

Книга написана журналістом – і тому нагадує розбухлу понад усяку міру статтю. Читач ризикує загубитися в численних подробицях – хто з потенційних інвесторів носив борідку, а хто – окуляри в золотій оправі; в якому офісі стояли шкіряні дивани, а в якому бігали пацюки; з яким чиновником менеджер Uber зустрічався в ресторані, а з яким – в залі суду…

Браян Ческі
Браян Ческі. Tatler

Попри це книга корисна. Зокрема, тому, що описує зіткнення «двох капіталізмів» – нового цифрового і старого аналогового, з усталеними правилами і законами.

Саме регуляторна політика держав заважала новим бізнесам найбільше. У законі було чітко сказано: в таксі має стояти сертифікований таксометр. Uber замість нього використовував смартфон з GPS-навігатором. Закон забороняв здавати орендоване житло в суборенду – а користувачі Airbnb надавали «ліжко та сніданок» саме в орендованих квартирах. Природно, посилаючись на ці неузгодженості, профспілки таксистів і готельне лобі намагалися прикрити «вискочок». Траплялися й штрафи, і арешти, і суди.

Вимушені компроміси

На перший погляд, прихильники старих схем у бізнесі мають вигляд абсолютних ретроградів, що обмежують конкуренцію. На другий – у них своя правда. Адже виявлялося, що у когось з орендодавців Airbnb в Сан-Франциско розорили і пограбували квартиру, а в Делі зґвалтували 26-річну клієнтку Uber… Питання відповідальності, регульовані в «старому капіталізмі» за допомогою ліцензій, перевірок та іншого, для двох стартапів виявилися несподіваними.

Спочатку вони намагалися грати в гру «ми лише посередники»

Але такий підхід не влаштував ані чиновників, ані клієнтів. Тому два капіталізми почали зближуватися. Airbnb, наприклад, навіть запропонував деяким містам угоду: мовляв, компанія турбуватиметься про те, щоб її клієнти-орендодавці платили податки, а у відповідь місцева влада скасує заборону на короткострокову оренду.

Поділитися: