«Тріумф слона»: слон, щоправда, невеликий, але розумний

61
Shutterstock
Найрозвинутіше місто Кот-д’Івуару – приклад того, що і на південь від Сахари перемагає раціональність

Абіджан – колишня адміністративна та нинішня економічна столиця Кот-д’Івуару, колишнього Берега Слонової Кістки. До 1960 року країна була колонією Франції, французька є її офіційною мовою, а Абіджан – другим у світі містом після Парижа за кількістю носіїв французької. У 1985 році з’їзд єдиної дозволеної тоді політичної партії – Демократичної – постановив, що назва столиці є географічною назвою, яку не потрібно перекладати. Тобто для франкомовних івуарійців і всіх, хто у світі говорить французькою, країна продовжує називається Берегом Слонової Кістки (саме так перекладається з французької Кот-д’Івуар).

Типово африканська історія

Кот-д’Івуар – не найбагатша, але у своєму минулому дуже характерна для «чорної» Африки країна з населенням близько 24 млн осіб, яка після здобуття незалежності пережила все, що судилося в таких випадках африканській державі. Наприклад – етнічні конфлікти, викликані довільними кордонами, які були прокреслені просто за підсумками просування колонізаторів від узбережжя Атлантичного океану вглиб континенту. Ще одна причина конфлікту – економічна нерівність. Кот-д’Івуар – головний світовий виробник какао-бобів (близько 25% ВВП). А боби ростуть на півдні країни. І, значить, мешканці північних регіонів апріорі були біднішими за жителів півдня.

Туристи називають Абіджан «африканським Нью-Йорком» або «африканським Парижем»
Туристи називають Абіджан «африканським Нью-Йорком» або «африканським Парижем». Shutterstock

Характерним для багатьох країн Африки було і початкове демократичне за формою, але авторитарне по суті управління державою.

Так, перший президент країни Уфуе-Буаньї в 1983 році переніс столицю з чотиримільйонного Абіджана в двохсоттисячний Ямасукро просто тому, що він там народився. Після смерті Уфуе-Буаньї в Кот-д’Івуарі відбувалися військові перевороти та заколоти, які вилилися в дві громадянські війни між північчю та  півднем країни. Друга з них закінчилася у 2011 році втручанням ООН і французьких військ. Але і після цього Кот-д’Івуар продовжує часом трясти.

Наприклад, у 2016 році у Гранд-Басамі, в колоніальну епоху – столиці країни, а зараз туристичному центрі, терористи розстріляли відпочивальників на пляжі, у результаті чого прийшов у занепад важливий для Кот-д’Івуару туристичний бізнес.

Але, по-перше, це вже окремі ексцеси, і, по-друге, навіть вони не завадили бурхливому розвиткові країни, що захоплює в останні роки західних експертів, в авангарді якого йде місто Абіджан.

В майбутнє – по морю

Туристи, які приїжджають до Абіджана, нерідко називають його «африканським Нью-Йорком» або «африканським Парижем». Нью-Йорком – через хмарочоси, Парижем – через колоніальне минуле і культурну складову. До того ж, в ньому не так помітний, як у багатьох інших африканських мегаполісах, розрив між багатим центром міста і нетрями на околицях. У місті за останні роки з’явилися нові комерційні та торгові центри, житлові новобудови, міст, транспортні розв’язки. Важливий бізнес-індикатор: Європейський економічний банк переніс до Абіджану свою західноафриканську штаб-квартиру, аби простіше було співпрацювати з Африканським банком розвитку, який перебрався до Абіджану з Тунісу. Але найважливіше, що цей розвиток досягається не так завдяки сировинним ресурсам (хоча в Кот-д’Івуарі й відкрили родовища нафти), як  завдяки раціональній економічній політиці.

Порт вкрай важливий не тільки для Кот-д’Івуару, а й для сусідніх з ним країн
Порт вкрай важливий не тільки для Кот-д’Івуару, а й для сусідніх з ним країн. Shutterstock

Ще не так давно вона була зовсім іншою. Чи можна собі уявити, наприклад, щоб у сьогоднішньому двохсоттисячному Нікополі збудували найбільший у світі православний собор?

А в Кот-д’Івуарі саме це і сталося: у 1980-ті роки вже згаданий Уфуе-Буаньї вирішив подарувати своїй малій батьківщині найбільший у світі католицький храм. Його скопіювали з римського собору святого Петра – тільки купол для досягнення рекорду зробили вищий, ніж у Римі. Зі сторони звучить комічно, але пересічним івуарійцям впродовж багатьох наступних років було не до сміху – будівництво коштувало $500 млн. З урахуванням інфляції ця сума сьогодні є набагато більшою за мільярд, а тоді обійшлася країні в подвоєння її зовнішнього боргу.

Сьогодні ж економічна політика у Кот-д’Івуарі – приклад раціональності. Країна розвивається строго за планом. З трьох сценаріїв економічного зростання Національного плану розвитку (2012-2015 роки) був виконаний найоптимістичніший, названий «Тріумфом слона». Тепер планується, що в період 2016-2020 років інвестиції в країну сягнуть $60 млрд, з яких держсектор дасть 40%, а приватний капітал – 60%. При цьому прибутки підуть в першу чергу на охорону здоров’я та освіту. З одного боку – це соціальний прогрес, з іншого – влаштовує інвесторів, яким треба, щоб місцева робоча сила була здорова і освічена.

Кращий абіджанский приклад зовсім африканської раціональності – його морський порт.

Розвиток Кот-д’Івуару досягається не стільки завдяки сировинним ресурсам, скільки завдяки раціональній економічній політиці

Одна з причин того, що Африка не стала, на відміну від Азії, світовим центром аутсорингу, пояснюється тим, що витрати інвесторів тут у 2-4 рази вищі, ніж аналогічні в Азії, через слабке держрегулювання і нерозвинену інфраструктуру.

Втім, держрегулювання, як ми вже побачили, в Кот-д’Івуарі є кращим, ніж «в середньому по палаті». Недарма за останні роки іноземні інвестиції в країну зросли у три рази – інвестор повірив у те, що у державі й бізнесі наведено лад. Друге виплило з першого – оскільки ми відстаємо в інфраструктурі, вирішили в уряді Кот-д’Івуару, значить, будемо її розвивати. І почнемо з морських воріт країни: з порту в Абіджані.

Цей порт вкрай важливий не тільки для Кот-д’Івуару, а й для сусідніх з ним країн, що не мають виходу до моря. Коли у період військових дій він якийсь час не працював, товари до них возили в обхід, що значно їх здорожувало, не кажучи вже про те, що Кот-д’Івуар втрачав мільйони доларів за припинення транзиту. Однак і сьогодні, вже у мирний час, порт, що побудований ще в 1950 році, вже не справляється з сучасними вимогами.

Тому у 2015 році тут розпочато роботи у двох напрямках. Перше – поглиблення каналу, що веде з порту у відкрите море. Другий напрямок – будівництво другого контейнерного термінала, який дасть можливість порту приймати судна, що несуть не 3500, а 14 тис. контейнерів! Реконструкція порту буде завершена до серпня 2019 року та обійдеться в суму близько $2 млрд.

Зі світу по центу – Абіджану долар

Тих, хто читав наш матеріал про столицю Гани Аккру, не здивує, що новий термінал будує китайська компанія China Harbour Engineering Company. Зате японській групі Sumitomo запропоновано взяти участь у розробці родовища бокситів і будівництві двох глиноземних заводів. Проект оцінюється в $375 млн, причому японцям пропонують 25% акцій майбутніх підприємств. Крім того, золотодобувний рудник Кот-д’Івуару Tongon після ряду зупинок відновив свою роботу. «Стосовно дрібниць» – країна підписала договір з Євросоюзом, згідно з яким він буде протягом шести років щорічно платити по € 682 тис. за рибний промисел у водах Кот-д’Івуару.

Собор Святого Павла
Собор Святого Павла. Shutterstock

Відбувається це за межами Абіджана, але з усього цього він як переробний, транспортний і торговий центр матиме свою частку.

Адже нафту теж добувають не у самому Абіджані, але саме тут розташований найбільший у Західній Африці нафтопереробний завод. Як, втім, і завод з виробництва розчинної кави, хоча її зерна збирають в іншому місці. Так що майже з усього виробленого у Кот-д’Івуарі його економічна столиця «має свою копієчку».

Що «має» з усього цього пересічний житель Абіджана і Кот-д’Івуара загалом? Адже злиденне населення у багатій ресурсами країні в Африці – не рідкість. А має він з цього середню зарплату вищу за $450 і ціни, що можна порівняти зі східноєвропейськими.

Літр молока коштує, наприклад, в перерахунку, 48 грн, проїзд у транспорті – 20 грн, кілограм м’яса – трохи більше ніж 200 грн. При цьому мінімальна зарплата в країні зросла більш ніж на 60% при інфляції трохи більше за 1%, а прибуток на душу населення – на 20%. Створено понад два мільйони робочих місць.

Представник місцевого середнього класу цілком може дозволити собі покупку квартири на околиці Абіджана ($900 за 1 кв. м) або в центрі ($1700 за 1 кв. м), віддати дитину в дитячий сад ($120 в місяць) і навіть в школу міжнародного рівня (щоправда, це вже $400 в місяць). А ще він може влаштувати дитину в знамениту івуарійську футбольну академію, навчання та проживання в якій є безкоштовним. І очікувати, що та в майбутньому стане мільйонером в одному зі світових футбольних грандів. Як, наприклад, івуарієць Дрогба, який двічі ставав кращим бомбардиром чемпіонату Англії з футболу і заробляв у кінці кар’єри €5 млн на рік.

Поділитися: