Є люди, які все життя пишуть одну книгу: кожна нова праця такого автора залишає післясмак «ті самі ідеї, тільки в профіль». Хоча ідеї ці, безумовно, важливі, корисні, про них слід час від часу собі нагадувати, розглядати їх під новим кутом (хоч би й у профіль).
Стівен Кові став мегапопулярним завдяки бестселеру «7 звичок надзвичайно ефективних людей», одній з 25 найвпливовіших бізнес-книг за версією журналу Time. «7 звичок» – про вміння розставляти пріоритети, діяти в стратегії «win-win», бути проактивним тощо. Але Кові писав також інші книги, в тому числі – «Спершу найважливіше. Жити, любити, вчитися, залишити слід» (український переклад 2018 року випустило видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля»).
Співавторами цієї його роботи стали відомий фахівець у сфері тайм-менеджменту Роджер Меррілл і його дружина Ребекка.
Можливо, книга «зайде» не всім: комусь викладені там думки, підходи і погляди на життя можуть видатися мудрими і глибокими, а хтось помітить, що все це він уже колись і десь читав. Хоча взагалі книгу подають як підручник з тайм-менеджменту.
Спочатку «навіщо», потім «коли»
Автори запевняють, що донедавна існувало три покоління тайм-менеджменту. Перше зводилося до «нагадувань», давало можливість плисти за течією, не забуваючи при цьому про важливі справи. Друге приділяло більше уваги плануванню. Третє – це «встановлювати пріоритети, планувати, контролювати». Для кожного покоління в книзі наводиться з десяток ознак, сильних і слабких сторін. Кові та співавтори стверджують, що розробили нові принципи – четверте покоління, «яке спирається на парадигми, здатні змінити якість життя» і яке включає переваги попередніх трьох, але без їхніх недоліків.
Зокрема, вони згадують стару істину (формулювання приписують класику менеджменту Пітеру Друкеру): «Менеджмент – це вміння робити речі правильно; лідерство – вміння робити правильні речі».
В іншій інтерпретації: «Менеджмент – робота в системі, лідерство – робота із системою». Перш ніж дивитися на годинник, нагадують автори, слід поглянути на компас (метафора, повторювана в книзі багато разів). Іншими словами, треба частіше звіряти вчинки із заздалегідь виробленими цілями, принципами та підходами; перш ніж вирішувати, «коли це робити», відповісти на запитання «навіщо це робити».
Тому автори вводять у книзі два поняття часу – хронос і кайрос
Обидва слова в перекладі з давньогрецької означають «час». Але перше – це час лінійний, що тече хвилина за хвилиною. А друге – «слушний момент», «щасливий випадок», який треба не упустити. (Заради справедливості: не лише Кові використовує такий підхід в тайм-мененджмент. Подібний погляд можна знайти, зокрема, в книгах Гліба Архангельського.)
Оновлена класика
Крім мантр (або, якщо хочете, проповідей), які налаштовують на лідерство і «правильні речі», книга містить добротні рекомендації з тайм-менеджменту.
Є там і притча про посудину, в яку клали спочатку камені, потім пісок, а тоді воду – і кожного разу запитували «чи повна вона?» (її люблять, здається, усі бізнес-тренери світу).
Є класична таблиця 2 х 2, в яку потрібно вписувати справи, розділяючи їх на «термінові й важливі / термінові й неважливі / важливі й нетермінові / нетермінові й неважливі».
Є заклик виписати свої ролі в цьому житті: «управлінець», «батько», «чоловік», «син» тощо. Але на цю класику автори примудряються доповнити новими деталями. Наприклад, розповідають, як врівноважити ролі одна з одною або навіть як застосовувати прийоми з однієї сфери в іншій, скажімо, менеджмент – у сім’ї (з прикладами із сімейного життя самих авторів і з менеджерських практик компаній, які їм доводилося консультувати). Або радять, як мати справу зі «складним» начальником. Або, нарешті, наводять ту саму таблицю з чотирьох частин з відсотками розподілу справ для «типових» і «продуктивних» компаній, з якої видно, що останні найбільше працюють з «важливим і нетерміновим».
Читайте також 5 найкращих книг з тайм-менеджменту
