Стати босом: 5 + 5 помилок, яких слід уникати кар’єристу. Частина I

5383
Showtime
Поради тим, хто прагне влади в компанії, із книги «Кар’єрні ігри» Джефрі Пфефера
Кар’єрні ігри

72-річний професор організаційної поведінки в школі бізнесу Стенфордського університету Джефрі Пфефер – один з найвпливовіших у світі фахівців з проблеми завоювання й утримання влади в організації. Десятиліття вивчення питання на основі спілкування з реальними людьми (Пфефер уже 35 років веде відповідний курс) збагатили його безцінним досвідом, який дає йому право зневажливо відгукуватися про основний масив літератури на цю тему. Він навіть вважає довіру до цієї літератури однієї з головних причин невдач у кар’єрі. І доводить це вельми переконливо.

Значна частина його книги «Кар’єрні ігри. Як узяті владу у свої руки» (Power: Why Some People Have It and Others Don’t), що вийшла в українському перекладі у видавництві «Наш Формат» 2018 року, присвячена опису прийомів, за допомогою яких люди досягають влади.


Ми ж вирішили зосередитися на першій частині книги, де автор описав типові помилки тих, хто прагне зробити кар’єру (або, навпаки, відмовляється від неї). Навіть цей короткий перелік може принести реальну користь і спонукати прочитати всю книгу. А це треба зробити обов’язково.

У цій частині статті – перші п’ять помилок, на які звертає Джефрі Пфефер.

Помилка 1: вірити у справедливість

Вихідна теза Пфеффера – світ жорстокий. У тому числі – професійне середовище. «Люди прагнуть вірити, що світ – справедливе місце, де кожен отримує те, що заслуговує», – пише він. Більш того, вони впевнені, що «той підлий тип, який зараз процвітає, рано чи пізно зазнає провалу».
Але «вірячи в справедливість світу, людина гальмує себе, оскільки не будує необхідного для влади фундаменту», пише Пфефер. (Про те, яким має бути цей фундамент, йдеться у другій частині книги.)

Натомість світ влаштований навпаки: суспільство зазвичай упевнене в тому, що той, хто досягнув успіху, заслужив це, а той, хто став жертвою обставин, винен в цьому сам.

5 книг від інвестбанкіра Ігоря Мазепи

Проводили навіть лабораторні психологічні експерименти, в яких дослідники, вибравши когось навмання, піддавали його покаранню. І виявилося, що інші члени групи намагалися, попри випадковість вибору, знайти цьому якісь раціональні пояснення.

Помилка 2: вважати, що ціна влади надто висока

Пфеффер спростовує поширені думки про «кар’єризм». Наприклад, прийнято вважати, що люди, наділені владою, схильні до стресів через відповідальність за долі своїх підлеглих і процвітання компанії загалом.

Справедливості в цьому жорстокому світі немає
Справедливості в цьому жорстокому світі немає. Shuterstock

Однак дослідження свідчать про протилежне: тривалість життя керівників вища, ніж у підлеглих, і вони здоровіші за них психологічно і фізично.

На таких прикладах автор доводить, що прагнення влади – це благо для людини, яка хоче її отримати, а не помилкова мета, за досягнення якої згодом доведеться розплачуватися. І якщо людина від цього прагнення відмовляється, це свідчить не про раціональність її мислення, а про те, що вона припускається, зокрема, помилки №3.

Помилка 3: боятися поразок

Всупереч багатьом іншим авторам, які пишуть на ці теми, Пфефер каже, що відмова від боротьби за високу посаду часто свідчить не про низьку, як прийнято вважати, самооцінку, а навпаки – про високу. Багато людей, що високо оцінюють власну персону, потай підозрюють себе в самообмані. Тому будь-яка поразка в боротьбі з іншими претендентами за кар’єру для них – підтвердження цих підозр. Тож їм легше від цього змагання відмовитися.

Помилка 4: думати, що підвищують за успіхи, звільняють за невдачі

Пфефер наводить безліч прикладів того, що насправді це не так. По-перше, для вищого боса часто немає резону піднімати керівника середньої ланки на новий рівень.

Ваші успіхи і поразки мало впливають на кар'єру
Ваші успіхи і поразки мало впливають на кар'єру. Shuterstock

Адже тоді доведеться шукати йому заміну на колишній посаді, і немає жодної гарантії, що вона буде вдалою.

Але це, в принципі, загальновідомо (хоча багато людей, що не отримали підвищення, про цю обставину в нападах самобичування про це забувають). Менш відомо, що так само і провали організації не конче призводять до того, що керівника, винного в них, звільняють. Здавалося б, ірраціональне явище, але, як уже говорилося, віра в справедливість – лише омана.

Помилка 5: неправильно розуміти пріоритети боса

Отже, за Пфефером, вищий начальник приймає кар’єрні рішення аж ніяк не підставі аналізу успіхів і невдач своїх підлеглих (див. помилку №4). У боса просто немає часу стежити за цим.

Співробітник, який бажає зробити кар’єру, має розуміти: для нього має бути важливим саме те, що важливо для боса, наполягає Пфеффер.

І наводить приклад: в одній великій компанії керівник високого рівня втратив роботу через те, що посварився з донькою власника – теж співробітницею цієї компанії. Він наївно думав, що на цьому рівні приймають тільки раціональні рішення, але, як іронічно зауважує Пфефер, «власник цінував не лише свою компанію, а й свою дочку».

Догодити начальнику – важлива умова для просування в кар'єрі
Догодити начальнику – важлива умова для просування в кар'єрі. Shuterstock

Яких ще п’яти помилок слід уникати тому, хто націлився на вершини влади в компанії, читайте в другій частині статті.

Дізнайтеся також, які якості варто розвивати керівнику в XXI столітті.

Поділитися: