Спочатку бізнес, потім мистецтво: як починався Голлівуд

145
Shutterstock
Знаменита американська «фабрика зірок» стала світовим лідером у кіновиробництві саме тому, що від самого початку була бізнес-проектом

Голлівуд уже сто років є головним гравцем у світовому кінематографі. Про це свідчить уже той факт, що в усьому світі успішність національних кінематографій вимірюється часткою, яку касові збори від прокату вітчизняних фільмів становлять у загальному бокс-офісі кінотеатрів країни. Чудовим результатом вважають навіть 50%. Решту грошей, за рідкісними винятками, кладе до своєї кишені «фабрика мрій». І що найцікавіше – всі параметри цього майбутнього успіху були закладені вже при народженні Голлівуду.

Як втекти від Едісона

Парадоксально, але США почали протистояти решті світової кіноіндустрії ще навіть до початку появи кінематографа в тому вигляді, яким ми його знаємо зараз. У всьому світі датою народження кіно вважається 28 грудня 1895 року, коли брати Люм’єр організували в паризькому Гранд-кафе перший комерційний показ своїх фільмів. В Америці ж вважають, що кінематограф з’явився ще в 1888 році, коли знаменитий винахідник Томас Алва Едісон придумав кінетоскоп – оптичний прилад для показу рухомих картинок. Він був розрахований тільки на одного глядача, який дивився «кіно» через спеціальний окуляр.

Томас Едісон
Томас Едісон. wikipedia.org

Однак Едісон, як відомо, був не лише відомим винахідником, а й видатним бізнесменом.

Подавши заявку на патент, що описує формат кіноплівки з перфорацією і механізмом покадрового протягання, він зробив своєю «золотоносну ділянку». Варто було новому кіновиробнику, яким вважали кожного, хто міг купити або взяти в оренду кінокамеру, зняти свою двохвилинну кінострічку і показати її в переобладнаному під кінозал сараї, як до нього приходили представники створеного Едісоном тресту із захисту патентних прав у кінопромисловості та вручали повістку до суду. В історії кіно цей період називається «патентною війною».

5 серіалів про те, як пройти через терни до прибутку

Саме «патентній війні» зобов’язаний своїм народженням Голлівуд – адже перші кіностудії виникли, як і можна було очікувати, в Нью-Йорку. Лише потреба перебратися подалі від представників едісоновського тресту привела тодішніх кінопродюсерів у глуху місцевість з п’ятьмастами жителями на півдні Штатів, яка до 1900 року навіть називалася інакше – Кахуенга. У разі небезпеки вони втікали в розташовану поблизу Мексику, де їх уже не могли дістати. Перша кіностудія була відкрита в Голлівуді 1911 року в покинутому придорожньому генделику на знаменитому нині бульварі Сансет. І почалося.

Лев – цар звірів

Секрет успіху Голлівуду простий – кіновиробництво там від самого початку було задумано тільки як бізнес. Саме завдяки цьому «фабрика мрій» і перемогла європейське кіно, яке довго вважало себе насамперед мистецтвом. Візьмемо як приклад знамениту кіностудію «Метро – Голдвін – Маєр» (MGM) з її 205 «Оскарами», яка в першій половині минулого століття була безперечним лідером Голлівуду.

Metro Goldwyn Mayer

Засновником MGM був успішний нью-йоркський кушнір Маркус Лоу, який побачив у перших кінотеатрах більше перспектив, ніж у вигідній, але нудній торгівлі хутром.

Але Лоу як власнику кінотеатрів завадила одна обставина – його колишній партнер, Адольф Цукор, якого він фактично «кинув», ставши продюсером, відмовився поставляти йому свої фільми. І колишньому кушніру довелося зайнятися власним кіновиробництвом, купивши слабеньку кіностудію «Метро пикчерс», до якої він у 1924 році додав куплені ним же «Голдвін пикчерс корпорейшн» і «Л.Б. Майер компані».

До речі, знаменитий лев, що гарчить на заставках MGM, перейшов до нової кінокомпанії саме від «Голдвін пикчерс».

Ризик і гнучка політика – запорука успіху

Успіх засновників Голлівуду пояснюється і тим, що для них цей бізнес був, по суті, венчурним. Адже вони прийшли в кіновиробництво тоді, коли для широкого загалу ця було розвагою такого ж роду, як кочують по США «цирки потвор». Розпізнати в кіно риси бізнесу, який вже в 1920 році став п’ятим за розмірами в США після торгівлі, транспорту, нафтової та сталеливарної промисловості, могли тільки настільки ж талановиті люди як Білл Гейтс і Пол Аллен, що помер днями, які побачили в перших персональних комп’ютерах не іграшки, а новий етап в житті людства.

Коли майже весь традиційний бізнес у США зазнав катастрофічних втрат під час Великої депресії, люди шукали розради в кінотеатрах

Це зараз десятки тисяч доларів, які піонери американського кінобізнесу витрачали на свої перші фільми, здаються дрібницями порівняно з бюджетами сучасного Голлівуду. А тоді це були великі гроші.

Ризик виправдався: коли майже весь традиційний бізнес у США зазнав катастрофічних втрат під час Великої депресії, що розпочалася 1929 року, люди шукали розради в кінотеатрах. А MGM навіть виплачувала своїм акціонерам дивіденди.

Коли це було потрібно, засновники Голлівуду міняли свою бізнес-політику. Спочатку власники кінотеатрів відкривали власні кіностудії, щоб не залежати від кіновиробників.

Shutterstock

Однак пізніше акценти змістилися. Саме завдяки своїм мережам кінотеатрів власники голлівудських кіностудій могли витісняти з прокату продукцію конкурентів.

Дійшло до того, що в 1948 році Верховний суд США ухвалив рішення: голлівудська кінокомпанія «Парамаунт Пікчерс» порушила закон про вільну конкуренцію і зобов’язана розділити виробничі потужності й кінотеатри. А оскільки в англосаксонських країнах діє прецедентне право, вирок фактично поширився на весь Голлівуд.

Цікаво, що звукове кіно зобов’язане швидко поширилося саме завдяки відсутності у власників кіностудії «Ворнер бразерс» своєї мережі кінотеатрів, через що їхній бізнес програвав конкурентам.

Це змусило їх ризикнути і використати в 1927 році у фільмі «Співак джазу» нову технологію, яка в роки розквіту німого кіно зовсім не здавалася перспективною. Але публіка прийняла нововведення, а касові збори від перших звукових фільмів дали братам змогу купити мережу кінотеатрів.

Зоряний конвеєр

Голлівуд примітний і створенням унікальної «системи зірок». Причому запущена вона була на основі, по суті, маркетингових досліджень. Справа в тому, що до американських видань, що писали про кіно, посипалися листи від читачок, які просили розповісти про те, як живуть у реальності їхні екранні кумири. Однією з перших типових «голлівудських зірок» (в сучасному розумінні) став комік Роско Арбакль, якому з 1918-го року платили $1 млн на рік. Тут був повний «зоряний набір» – і морфій, і алкоголь, і звинувачення у вбивстві актриси на голлівудській вечірці (згодом воно було зняте). Але, до честі Голлівуду, першим мільйон на рік став отримувати в 1917-му все ж не скандальний Арбакль, а видатний Чарлі Чаплін, якого якщо і можна було звинуватити в чомусь «типово голлівудському», то лише в зміні дружин на дедалі молодших.

Shutterstock

Сьогодні Чаплін зі своїми гонорарами не потрапив би з урахуванням інфляції навіть до сучасної двадцятки найбільш високооплачуваних акторів Голлівуду. «Система зірок» закономірно дійшла до абсурду. Нині деякі «зірки» не лише вибирають режисерів для фільмів зі своєю участю, але навіть наполегливо рекомендують їм, в якому ракурсі знімати себе. Так робив, наприклад, Сталлоне, знаючи про недоліки своєї зовнішності. Утім, «Слай» – одна з найрозумніших зірок у Голлівуді. Недарма перший «Роккі» був знятий за його сценарієм, а в останні роки він сам став режисером цієї знаменитої кіноепопеї.

Поділитися: