Вінстон Черчілль топ-менеджерам: чого варто повчитися у британського прем’єр-міністра

264
thecontrail.com
Які якості допомогли йому досягти успіху, хоча і не відразу

Сер Вінстон Черчилль настільки закутий в товсту броню посмертної слави, що пробити її майже неможливо. Недарма в опитуванні ВВС 2002 року британці назвали його найвидатнішим співвітчизником в історії.

Проте, як це часто буває, не все так однозначно

Наприклад, якщо Черчилль був, як звикли вважати, народним улюбленцем під час Другої світової війни, тоді чому вже 5 липня 1945 року очолювані Черчиллем консерватори програли вибори до парламенту?

Два місяці – надто малий термін для того, щоб спала народна нібито ейфорія з приводу Черчилля-переможця, тож вона була не такою вже сильною і під час війни. До того ж ось думка начальника британського імперського генштабу Алана Брука про Черчилля-воєначальника часів Другої світової: «Черчилль не знає деталей, не здатний побачити картину загалом, говорить абсурдні речі. У мене закипає кров, коли я слухаю його нісенітниці».

images.itv.com

Те ж говорили про Черчилля і в Першу світову війну. Фельдмаршал Генрі Вілсон писав: «Він постійно приймає неправильні рішення, він безнадійний на державних постах».

Проте, факт залишається фактом: Черчилль був одним з найвеличніших політичних лідерів свого часу. А став він ним завдяки тому, що виробив у собі кілька вкрай важливих для лідера якостей.

Будь актором – грай харизматика

Загальноприйнята мораль наголошує, що лідер має бути людиною скромною – преса сьогодні розчулено пише про засновника IKEA мільярдера Інгвара Кампраде, який літає виключно економ-класом, або Білла Гейтса, в будинку якого автоматика відключає світло там, де нікого немає.

Але про Черчилля добре відомо, що він був надмірно амбітним вже в юності. Особливого ​​ж скромника він з себе ніколи не вдавав. І зовсім цього не потребував.

Про Черчилля добре відомо, що він був надмірно амбітним вже в юності

А не потребував тому, що володів найважливішим для лідера даром – харизмою. При цьому найцікавішим і повчальним тут є те, що ця  харизма була частково награною.

Черчилль все життя страждав від болісних нападів депресії, які супроводжувалися самоприниженням. Причому в молодості він навіть не вмів цього приховувати.

У 1924 році, коли Черчилль програв вибори до парламенту, секретар британського екс-прем’єра Ллойд-Джорджа відзначив: «Черчилль виглядає настільки вбитим і розгубленим, що ледь може говорити».

canaldocreditosite.files.wordpress.com

Але з часом великий полководець придумав свій візуальний стиль – самовпевнений товстун з сигарою, пальці, складені буквою V (victory – перемога) – цей образ на людях захищав внутрішньо уразливого політика, як броня.

А ми можемо лише здогадуватися, скільки зусиль він докладав, щоб не показувати свою депресію – хворобу, яка, як стверджує сучасна наука, має хімічну природу, і тому жодним психотренінгом не лікується.

Впавши, примусь себе піднятись

Крім харизми, Черчилль виробив ще одну дуже важливу для будь-якого лідера в політиці чи то бізнесі якість – став із часом «іванцем-киванцем», тобто миттєво піднімався після поразок, які іншого звалили б назавжди.

Він миттєво піднімався після поразок, які іншого звалили б назавжди

Наприклад, в 1915 році, будучи першим лордом Адміралтейства, він став одним з ініціаторів Дарданельської операції, яка закінчилася повним провалом і десятками тисяч убитих і покалічених британських військових моряків. І був змушений піти у відставку. Проте уже в 1919 році він погодився на пост військового міністра та міністра авіації. Але не тому, що був надзвичайно самовпевненим, а тому, що навчив себе забувати про поразки настільки швидко, наскільки це взагалі можливо.

Прикривай цинізм правильними словами

У 1943 році під час прем’єрства Черчилля в Бенгалії,  що була частиною Британської імперії, від голоду загинуло 3 млн людей. Мадхусрі Мукерджі, автор роботи «Секретна війна Черчилля», стверджує, що в цей же час 170 тис. тонн пшениці з Австралії, які могли б врятувати голодуючих, пройшли повз Індію до Європи, оскільки британський прем’єр вже думав про те, чим годувати європейців по закінченню війни.

edukation.com.ua

Шанувальники Черчилля пишуть, що, мовляв, в ситуації 1943 йому було важко правильно розставити пріоритети – але це виправдання навряд чи годиться для людини, яка займає пост прем’єра.

Втім, як би цинічно це не звучало – хто зараз пам’ятає про це, крім самих індусів? Доказом цього є те, що, згадуючи властивий Черчиллю політичний цинізм, говорять не про нещасних індусів, а про його перехід з консервативної партії в ліберальну і назад.

Однак тут сер Вінстон був бездоганним

Навіть якщо він і керувався кар’єрними мотивами, ідеологічне прикриття для свого «політичного слалому» він сформулював блискуче – політик повинен керуватися не вузькопартійними міркуваннями, а тим, яка партія в даний момент найбільш адекватно відображає потреби народу і країни.

Довіряй інтуїції і будь егоїстом

Гідну пару цьому цинізму, без якого не доб’єшся успіху ні в бізнесі, ні в політиці, становила знаменита інтуїція Черчилля.

Зараз, через чверть століття після нищівної поразки колишнього Радянського Союзу в холодній війні, мало хто згадує, що її першим і послідовним апологетом був саме Черчилль. Ставши лютим противником більшовизму ще на початку ХХ століття, він завжди їм залишався, зробивши лише короткий тактичний перепочинок на час Другої світової війни.

r3dd.it

Однак не минуло й року після її закінчення, як він вимовив знамениту фултонську промову, яку вважають початком холодної війни. І це був, напевне, останній випадок у світовій історії, коли її головний тренд закарбував саме представник Британії, яка незабаром перетворилася з імперії, над якою ніколи не заходило сонце, в цілком пересічну європейську країну.

Недарма Черчилль був по батькові, третьому синові сьомого герцога Мальборо, нащадком знатного британського роду. Він і поводив себе як справжній герцог – цинічно, розумно, егоїстично. «Звичайно, я егоїст. А інакше хіба чогось доб’єшся?».

Поділитися: