Солодка казка: «Історія Starbucks» Говарда Шульца

yahoo.com
Як сила любові перетворила локального гравця на світового лідера

Говард Шульц – власник та голова правління компанії Starbucks. Підприємець запевняє, що на створення бізнесу його надихнула чашка кави. У 1983 році він, директор з маркетингу у невеличкій компанії Starbucks, що продавала кавові зерна, поїхав до Італії на профільну конференцію. Після кількох напружених днів роботи Шульц вирішив прогулятись Міланом. Його увагу привернула затишна кав’ярня. «Buongiorno!» – привітав його бариста та запропонував каву.

«Я випив один еспресо і по-справжньому закохався у цей напій», – згадує Шульц

Саме тоді він захотів створити заклад з «романтичною італійською атмосферою». Втім, керівництво компанії висміяло його ідею. Але Говард не здавався і у 1987 році став власником компанії Starbuks. У підсумку йому вдалось не лише реалізувати власну мрію, а і створити найбільшу світову мережу кав’ярень. Сьогодні тільки у США працюють 10 тис. закладів. А протягом останніх 10 років прибутки компанії зростають. Через це Говарда прозвали «кавовим Біллом Гейтсом». Статки підприємця оцінюють у $3,1 млрд.

tabascohoy.com

У 2011 році Шульц написав книгу «Історія Starbucks: усе почалося з чашки кави», де розповів, як невелика кав’ярня із Сієтла стала одним із найвпізнаваніших брендів у світі.

Книга стала бестселером New York Times. Лише у США було продано більше 2 млн примірників. У 2017 році книга вперше вийшла українською мовою у видавництві «Наш Формат».

«Кав’ярня – це провальний бізнес, Сієтлу не потрібен ще один заклад», – чув Говард від усіх своїх знайомих. І головною причиною цього були закусочні. Саме там своє дозвілля проводили більшість жителів американського міста. Та Шульц – мрійник. Один із його принципів – вірити у свої ідеї, що б там не було. «Якщо розглядати метелика, керуючись законами аеродинаміки, він не повинен вміти літати. Але метелик цього не знає, тому і літає», – пише автор.

Від того, як ти ставишся до своїх підлеглих, залежить те, з яким настроєм вони будуть зустрічати гостей кав’ярень

Багато уваги автор приділив першим рокам життя компанії. «У 1987 році збитки склали $330 тис. На наступний рік вони більш ніж подвоїлися, склавши $764 тис.

На третій рік ми втратили $1,2 мільйони. І тільки в 1990 році нарешті отримали перший прибуток», – згадує власник. На думку Шульца, Starbucks вдалось виправити свою фінансову ситуацію завдяки правильній роботі з персоналом.
Від того, як ти ставишся до своїх підлеглих, залежить те, з яким настроєм вони будуть зустрічати гостей кав’ярень, вважає Говард.У перші роки компанія створила унікальний соціальний пакет для усіх працівників і отримала репутацію чудового роботодавця. Такі умови дали змогу створити найважливіше – атмосферу доброзичливості у закладах Starbucks. Шульц вірить, що популярність його мережі пов’язана не лише зі смачною кавою, а і з правильними людьми навколо.

inc.com

Головна проблема книги – світосприйняття автора. Він не соромиться писати про те, що дуже близько приймає до серця кожну проблему компанії.

Тож замість фактажу та історії про розвиток мережі кав’ярень читач отримує патетичні мемуари про любов до компанії, її працівників та клієнтів.
«Щоразу, як я згадую Starbucks і наших працівників, мені на думку спадає одне слово – любов». Якщо порівнювати книгу з кавою, то напій від Шульца нудко солодкий.

З кожної –  навіть неприємної – історії компанії вдається виплутатись завдяки одному – власним цінностям та хорошим людям навколо

Наприклад, у 2008 році всі кав’ярні Starbucks у США закрились, адже там проводили майстер-клас з приготування еспресо. Через це компанія втратила кілька мільйонів доларів прибутку. Але Говард вважає, що це правильне рішення – люди оцінили бажання компанії навчатись, впевнений автор.

У підсумку історія компанії більше нагадує потьомкінські села, де на загальний огляд виставлені лише красиві фасади, а все інше приховане від сторонніх поглядів. До речі, така ж проблема і у ще однієї книги про кавову імперію – від її екс-президента Starbucks Говарда Бехара.

twitter.com

Голлівудські хепі-енди у кожному розділі книги відверто набридають. Але Говард впевнений: «Ті компанії, які піклуються про всіх своїх клієнтів, в результаті найкращим чином служать і своїм акціонерам. Фактично компанії процвітають, творячи добро», – пише автор.

Поділитися: