Скажи собі «стоп»: «Отступить, чтобы победить» Пег Стріп і Алана Бернстайна

465
Shutterstock
Чому завзятість і наполегливість не гарантують успіху і як опанувати мистецтво виходу з безнадійної гри

Сучасна культура створила і успішно просуває культ наполегливості й завзятості. Установка «ніколи не здавайся» стала якщо не визначальним, то важливим фактором досягнення успіху. Письменниця Пег Стріп і соціальний психолог Алан Бернстайн, автори книги «Отступить, чтобы победить. Умей сказать себе «стоп», навпаки, вважають, що саме наполегливість часто заганяє нас у круговерть безглуздих зусиль. Вони закликають знайти в собі сміливість відмовитися від об’єктивно недосяжного і змінити напрямок.

Підкріплена результатами різних досліджень, книга «Отступить, чтобы победить», перекладена російською мовою білоруським видавництвом «Попурри», пропонує як критерії для оцінки цілей, так і інструменти конструктивного відходу від непродуктивних намірів. Вона вчить гнучкості й зміні фокусу з метою набуття нових перспектив.


Чому ми продовжуємо наполягати

По-перше, в суспільстві прийнято вважати, що відступити від задуманого – означає автоматично перейти до рангу капітулянта, який злякався труднощів і здався. При цьому світ невпинно нагадує нам про історії успіху у форматі «упав – підвівся – досягнув». Це змушує помилково вважати, що довга низка невдач – обов’язкові атрибути успіху, хоч це далеко не завжди так.

Рішення кинути почате часто вимагає сил і сміливості
Рішення кинути почате часто вимагає сил і сміливості. Shutterstock

По-друге, ми часом переоцінюємо свою близькість до перемоги. Коли за чергової спроби нам здається, що до успіху залишалося зовсім трохи, то ми оцінюємо це як відмінний результат і помилково відчуваємо, що «майже досягли мети».

Дослідження, присвячене азартним іграм, показало, що ділянки мозку азартної людини в разі «майже успіху» світилися так само яскраво, як і коли вона справді вигравала гроші. І хоча виграш в «одноруких бандитів» не залежить від людського досвіду і старанності, саме ця ілюзія – наступного разу обов’язково вийде – керує людиною, що прагне недосяжних цілей.

Не плутати із втечею від зобов’язань

Маючи в своєму арсеналі логіку конструктивної відмови від розпочатого, не варто застосовувати її до всіх життєвих зобов’язань. Не всі труднощі на шляху – індикатори недосяжності мети або безглуздості зусиль. Зміна цілей вимагає глибинного аналізу причин невдачі. Спроба зняти із себе всю відповідальність за те, що відбувається, не врятує від сумнівів і важкої ноші незакінчених справ. У найкращому разі це звільнить від фізичної необхідності досягти мети

Поправка на реальність: 5 уроків із книги «Витончене мистецтво забивати на все» Марка Менсона

Мистецтво виходу з гри

Рішення покинути розпочате часто вимагає сил і сміливості, а також серйозної роботи над своїми цілями і думками. На думку Пег Стріп і Алана Бернстайна, правильно вийти з гри допоможуть такі рекомендації:

1

Зосередьтеся на інший думці

Після відмови від мети нас починають опосідати нав’язливі думки: «що було б, якби я не відступився і продовжив боротися?». Ситуація схожа із втратою зуба: як не намагайся себе контролювати, язик весь час обмацує порожнє місце.

Щоб «відпустити» ціль зосередьтесь на чомусь відволікаючому
Щоб «відпустити» ціль зосередьтесь на чомусь відволікаючому. Shutterstock

Щоб «відпустити» мету, варто зосередитися на якійсь іншій думці, щоб відволіктися. Нехай навіть неприємній, але не нудній і розмитій. А згодом на новій меті та прагненнях, що і стане ключем до успіху.

2

Дозвольте собі відчути втрату

Дослідження американського соціального психолога Еріка Клінгера показало: розставання з метою завжди викликає цикл емоцій, в різному порядку: відновлення зусиль; агресія – протест проти втрати або звинувачення в цьому когось; депресія і потім вже одужання і прагнення до нових цілей. Сумувати у разі відмови від мети – абсолютно нормальна реакція. Дозвольте собі відчути втрату, а не виснажуватися і витрачати сили, намагаючись переконати себе, ніби прощатися з мрією – це легко.

3

Прийміть неминучість провалу деяких починань

Віра у винятковість своїх талантів і успіх будь-яких ініціатив властива майже всім. У глибині душі ми плекаємо надію, що нас стосуються лише історії успіху, нехай навіть після низки невдач, але аж ніяк не провалів.

Реальність є такою, що деякі починання ніколи не увінчаються успіхом

І це нормально. Потрібно просто знайти в собі сили визнати нікчемність цієї мети і працювати над іншими.

Не бійтеся йти в пошуках нових цілей
Не бійтеся йти в пошуках нових цілей. Shutterstock

4

Не бійтеся піти

Гарна посада, думка близьких або страх не досягти успіху в новій справі стишують внутрішній голос, який вимагає іншого життя. І ми не йдемо. Але якраз невміння вчасно піти призводить до набагато деструктивніших наслідків: втрати мотивації й інтересу до життя, зниження самооцінки і головне – втрати часу. Тому, зваживши всі за і проти, проаналізувавши пройдений шлях, не бійтеся йти в пошуках нових цілей.

Поділитися: