Що слід знати про інтернет-залежність: «Нездоланні» Адама Альтера. Частина ІІ

Shutterstock
Як повернути собі і своїм рідним час, змарнований на казна-що

У попередній частині огляду книги Адама Альтера «Нездоланні: про технології, які призводять до звикання, і про бізнес, який тримає на гачку» (Irresistible: The Rise of Addictive Technology) ми навели свідчення того, що інтернет-залежність перетворилася на епідемію, та дізналися про її основні ознаки.

У цій частині зосередимося на тому, як протистояти цій проблемі.

Спойлер: сила волі, скоріш за все, підведе, якщо занадто на неї сподіватися.

Порятунок «маринованих огірків»

ReSTART – перший у світі Центр для реабілітації ігроманів та інтернет-залежних. Його засновники визнають, що звикання до інтернету відрізняється від звикання до наркотичних речовин тим, що зупинити його неможливо. Інтернет потрібен, аби бути повноцінним членом суспільства. Тож центр прагне навчити пацієнтів не зловживати.

Хіларі Кеш, клінічний психолог і співзасновник закладу, розпочинає свій сеанс із мантри: «Пам’ятайте: ваш мозок, як той огірок. Якщо його замаринувати, то він більше ніколи не зможе стати свіжим».

Центр для реабілітації ігроманів та інтернет-залежних ReSTART. The Fix

Це мало б переконати пацієнтів змінити середовище та коло спілкування, якщо ті заохочують братися за старе. Бо ризик рецидиву існуватиме завжди.

Коли Альтер особисто відвідав цей центр, він запитав одну з його засновниць, Козетт Рай, чи була та колись залежною від ігор. «Якби я народилася на десять років пізніше, у мене, ймовірно, розвинулася б залежність. Я пам’ятаю гру під назвою Myst. Це було фантастично! Але вона була повільною і зависала, і я розуміла, що витрачаю багато часу даремно», – відповіла вона. Сучасні ігри чіткі, мають бездоганну графіку і майже ніколи не змушують вас перезавантажувати пристрій.

Цифрове покоління

Автор «Нездоланних» вважає, що рішення криється не так в лікуванні неважких форм залежностей, як у тому, щоб змінити структуру нашого життя. Бо набагато простіше запобігти, ніж позбутися. Діти найбільш схильні до залежності, оскільки у них низький рівень самоконтролю. Тож починати варто змалку – це збільшує шанси уникнути звикання.

Згаяний у дитинстві перед екраном час впливає на наше сприйняття світу. Як показує дослідження, діти у віці 10-15 років, які грають в ігри більше трьох годин на день, менш комунікабельні й менш схильні до емпатії. Їм складно як зчитувати емоції інших, так і контролювати власні.

Організація Zero to Three, що опікується освітою батьків з метою поліпшення добробуту дітей, радить дозволяти малюкам користуватися ґаджетами за таких умов:

По-перше, батьки мають заохочувати їх переглядати на екрані те, що вони бачать і в реальному світі, й об’єднувати ці два види досвіду, щоб діти розуміли, що речі можуть існувати в різних вимірах.

По-друге, замість пасивно переглядати, краще вдаватися до інтерактивного «спілкування» – дивитися передачі, які передбачають взаємодію з глядачем.

По-третє, увагу дітей слід зосереджувати на вмісті додатка, а не на самій технології, спілкуватися з ними під час перегляду.

Обережніше з числами

Популярні нині ґаджети, які ви можете надягти, такі як Apple Watch і Fitbit, відстежують навантаження під час тренування, але при цьому ігнорують сигнали вашого тіла про виснаження. Підрахування калорій і кроків витісняє внутрішню мотивацію, змушуючи вірити, що ви здорові лише завдяки тому, що намагаєтеся досягти кількісних показників.

Адам Альтер. TED.com

Маючи це на увазі, програміст Бенджамін Гроссер створив Demetricator – додатковий веб-браузер, який приховує усі цифрові показники на Facebook, які відображають значущість і соціальну активність.

Він змінює «20 людей вподобали запис» на «Люди вподобали запис», виводить із поля зору відгуки, які роблять користувачів залежними, але при цьому не перешкоджає користуванню соцмережею загалом. Це скорочує час, який люди проводять у мережі.

Сила звички

Поєднання терпіння та сили волі не дасть бажаного ефекту, запевняє Альтер. Попросіть себе не думати про який-небудь предмет упродовж 30 секунд. Проблема в тому, як дізнатися, чи ви не думаєте про цей предмет, якщо не порівнюєте своїх думок саме із цією, якої намагається уникати?

Потрібне відволікання, яке, на противагу пригніченню, працює досить добре

У своїй книзі «Сила звички» пулітцерівський лауреат Чарльз Дахіг писав, що кожна звичка має три складові: сигнал (щось, що спонукає до дій), рутина (сама поведінка), винагорода (відчуття задоволення результатом, яке програмує наш мозок на повторення дії у майбутньому). Найдієвіший спосіб позбутися звички – змінити рутину, а сигнал і винагороду залишити незмінними (подібно до нікотинових жуйок для курців).

Головний принцип формування поведінкової залежності: усе, що поруч, під рукою, матиме більший вплив на ваш фізичний стан, ніж те, що далеко.

Саме ця ідея надихнула «Товариство інших» у 2014-му випустити «ґаджет» Realism для заміщення смартфона, який є привабливою пластиковою рамкою без нічого, яку ви теж можете повсякчас носити у своїй кишені і виймати, як тільки приспічить, щоб по-новому подивитися на те, що вас оточує.

Поділитися: