Щастя – це особистий вибір: 5 книг від New York Times

130
Shutterstock
Що читати, щоб побороти власні страхи

Книжкові оглядачі газети New York Times підготували підбірку випущених цього року книг, читаючи які, радять розслабитися і дихати глибше. Мовляв, статистика свідчить, що в нас значно менше причин нарікати на жорстокість світу, ніж у наших прабабусь і прадідусів. Серед головних речей, яких маємо навчитися, – робити себе щасливими. І якщо це можливо, без таблеток.

«Щастя – це особистий вибір: чого вчать бувалі», Джон Леланд

Happiness Is a Choice You Make: Lessons From a Year Among the Oldest Old

Журналіст The New York Times Джон Леланд, який скоро розміняє сьомий десяток, тяжко переживав розлучення, що підштовхнуло його до екзистенційних пошуків. Він провів рік, розпитуючи шістьох американських пенсіонерів, як перетворити поважний вік на чесноту – тобто не так про підготовку до смерті, як про рецепт щасливого життя. Книга виникла із серії статей про різні аспекти старіння, і на додачу до порад у стилі self-help включає ще й результати досліджень та роздуми видатних мислителів. Вона про те, як літа стають багатством.


«Блакитні мрії: історія препаратів, що змінили нашу свідомість», Лорен Слейтер

Blue Dreams: The Science and the Story of the Drugs That Changed Our Minds

Попри те, що сьогодні 20% американців вживають щонайменше один із психотропних препаратів, немає вичерпної інформації про те, який ефект насправді мають ці ліки. Аналізуючи основні дослідження у сфері психофармакології про властивості різних засобів – від аміназину та літію до найпоширеніших сьогодні антидепресантів, екстезі, «чарівних грибів» та електронних імплантів, – психологиня Лорен Слейтер звертає увагу на те, що лікарі дуже часто не розуміють, як працюють ці засоби і як визначити, чи потребують їх пацієнти. Як зауважив літературний критик New York Times Парул Сехґал, «Блакитні мрії» не демонізують жодну лікувальну методику, а як і всі дійсно хороші історії про медицину, демонструє, що зцілення є не лише наукою, а й мистецтвом.


«Усе краще, ніж здається: підстави для оптимізму в епоху страху», Ґреґґ Істербрук

It’s Better than It Looks: Reasons for Optimism in an Age of Fear

Письменник Ґреґґ Істербрук переконаний, що ми дещо зациклилися на розмовах про загрози від зміни клімату та соціальну нерівність і не віддаємо належне тому, наскільки нам насправді пощастило. Але люди, за його словами, дивуються, а часом навіть обурюються, коли їх критикують за песимізм. Тож він присвятив аргументам на користь оптимізму цілу книжку. У сучасному світі, пише Істербрук, завдяки як технічному, так і суспільному прогресу, більшості людей майже в усіх сферах ведеться краще, аніж їхнім пращурам.


«Просвітництво сьогодні: на захист раціональності, науки, гуманізму та прогресу», Стівен Пінкер

Enlightenment Now: The Case for Reason, Science, Humanism and Progress

Це не вперше Стівен Пінкер, гарвардський науковець, який працює у галузі експериментальної психології та когнітивних наук, переконує своїх читачів, що занепадати духом не варто. Цифри свідчать про прогрес. Приміром, завдяки суттєвому розширенню доступу до освіти середньостатистична людина сьогодні має вищий IQ, ніж 98% людей ще століття тому. «Оптимістів, як правило, не вважають крутими, їх частіше приймають за дурнів», – пише літературний критик Сара Бейквел у своєму огляді. Але ця книга, на її думку, вражає своїм дохідливим стилем, своєчасністю і насиченістю красномовними даними на захист раціонального гуманізму, «що, як виявляється, дійсно доволі круто».


«Токійський роман», Іен Бурума

A Tokyo Romance: A Memoir

Історик данського походження та редактор розділу «Книги» New York Review Іан Бурума розповідає про свій досвід богемного життя у столиці Японії, коли йому було трішки за 20, у компанії драматургів, танцюристів, режисерів та акторів, про своє будення гайдзіна (外人 – чужинця). Він прагнув пізнати зсередини країну, що перебувала в процесі трансформації, в результаті чого змінився сам. «Бурума – уважний і розумний спостерігач, – пише критик Дуайт Гарнер. – Ця книга сповнена цікавих відомостей, зокрема про японське кіно (Бурума писав про нього для Japan Times), культуру татуювання та ліфтерок, про яких він зняв документальний фільм».


За матеріалами The New York Times
Поділитися: