Принцип акули: Джакарта може вижити, лише безперервно розвиваючись

366
Shutterstock
У столиці Індонезії є всі ресурси для того, щоб піти слідами Шанхая та Сеула

Столицю Індонезії Джакарту можна назвати зразковим містом. В тому сенсі, що вона наочно показує, як виглядають ранні етапи розвитку великого мегаполіса в країнах третього світу. Сінгапур і Сеул, Гонконг і Шанхай цю стадію вже пройшли, а Джакарті до них ще треба тягнутися. Але про те, що вона з часом практично невідворотно виявиться в цьому ряду, говорить цілий ряд обставин.

Головне багатство – люди

В межах міста столиці Індонезії (офіційно Джакарта – ціла провінція, що управляється не мером, а губернатором) згідно з переписом 2010 року мешкають 9,6 млн осіб. Скільки їх зараз, не скаже ніхто: Джакарта – одне з найбільш швидкозростаючих великих міст у світі. З того часу, як в кінці 1940-х років Нідерланди були змушені надати Індонезії незалежність, населення її столиці зросло в 11 разів. А загалом в агломерації мешкає понад 23 млн осіб. Пояснюється це, як і в інших країнах третього світу, просто: як тільки в країні починається економічне зростання, населення бідних провінцій перебирається в міста і, в першу чергу, в столицю, де зосереджена найвища концентрація капіталів.

В цілому в агломерації Джакарта живуть понад 23 млн осіб
В цілому в агломерації Джакарта живуть понад 23 млн осіб. Shutterstock

Тут необхідно сказати кілька слів про Індонезію, оскільки про цю країну знають незаслужено мало.

Вже зараз за валовим внутрішнім продуктом, що розрахований з урахуванням паритету купівельної спроможності, Індонезія займає згідно зі списком МВФ сьоме місце в світі, випереджаючи Великобританію, Францію та Італію. А до 2050 року вона, за прогнозами експертів, пересунеться на четверту позицію.

Вся річ в тому, що на даний момент основне національне багатство Індонезії – її громадяни. «Країна тисячі островів» (Джакарта знаходиться на узбережжі одного з них, острова Ява) займає четверте місце в світі за кількістю населення.

І, що головне, воно практично ідеальне за віковою структурою з точки зору розвитку економіки: середній вік індонезійців – 28 років. Для порівняння – в країнах «золотого мільярда» він вищий за сорок, а в Японії і Німеччині – 46 років.

Таким чином, основна частина індонезійців соціально активна, швидко і легко навчається і мобільна. А ще – дешево обходиться роботодавцям. Середня зарплата в Індонезії – $250 в місяць. Тобто, на порядок дешевше, ніж, наприклад, в Японії або Південній Кореї. І ще одна перевага – населення любить витрачати гроші. Внутрішнє споживання в Індонезії становить близько 60% її ВВП.

Поки що все дешево

Зрозуміло, що в Індонезії всі ці переваги, як у дзеркалі, відбиваються в її столиці. Але і недоліки теж очевидні. 10% найбагатших індонезійців в 11 разів багатші за 10% найбідніших жителів країни. Але якщо на папері це просто статистика, то в реальності це визначає обличчя міста: хмарочоси офісних будівель підносяться над хаотичною малоповерховою забудовою і нетрями. Багаті індонезійці вкладають свої швидкозростаючі капітали в офісне і житлове будівництво і торгові центри, але до Сінгапуру, Гонконгу і Шанхаю столиці Індонезії поки ще далеко.

Багаті індонезійці вкладають капітали в офісне та житлове будівництво
Багаті індонезійці вкладають капітали в офісне та житлове будівництво. Shutterstock

Те ж саме стосується і транспортної інфраструктури. У місті, де живуть близько 10 млн осіб, досі немає метро.

Правда, воно вже будується і планується швидкий запуск. Інакше, вважають експерти, вже в 2020 році Джакарта буде однією великою пробкою. За відгуками туристів, там вже і зараз неможна розрахувати передбачуваний час поїздки. Зате таксі в Джакарті фантастично дешеве: поїздка в довколишні райони коштує $1, у дальні – $2.

Такий рівень цін характерний і для інших сфер

І це логічно: з огляду на середню зарплату населення, торговці та оператори сфери послуг, задираючи ціни, просто не знайдуть покупців. Правда, це не стосується сегмента, що працює на високооплачуваних експатів. Там все «по-дорослому». Наприклад, недорогий обід для звичайного жителя Джакарти обійдеться йому приблизно в 60 грн. А вечеря з алкоголем на двох в ресторані – в 450 грн. Доба проживання в тризірковому готелі виллється в $40, а в чотиризірковому – в $90. Поїздка в громадському транспорті коштує в Джакарті 30 американських центів, тобто в рази дешевше, ніж в столицях «азіатських тигрів», що вже зробили свій стрибок.

Захід їм допоможе

Прибутки ж населення Джакарти неминуче виростуть. Якщо раніше Індонезія в світовому розподілі праці працювала в основному в сфері гірничодобувної промисловості, сільського господарства, рибальства і туризму, то зараз це ще і високотехнологічні галузі. Країна розраховує в першу чергу на іноземні інвестиції. Для цього прискорюється процес ліцензування і проведення державних тендерів і полегшується процес придбання землі для промислових розробок.

Середня швидкість автомобільного руху в столиці Індонезії - 10 км/год
Середня швидкість автомобільного руху в столиці Індонезії - 10 км/год. Shutterstock

Зняті обмеження для інвесторів в сферах телекомунікацій, енергетики, фармацевтики і охорони здоров’я. В результаті планується досягти до майбутнього року суми іноземних інвестицій в розмірі понад $75 млрд. Значну частину цих мільярдів візьме на себе Джакарта, в якій розташовані 27 тис. промислових підприємств. Правда, 8 тис. з них – кустарні, яким іноземні інвестиції навряд чи потрібні.

Якщо взяти один з найхарактерніших показників того, як багатшає населення мегаполісу, то кількість автомобілів в Джакарті зростає на 10% в рік

Але оскільки міські вулиці на таку кількість не розраховані, середня швидкість автомобільного руху в столиці Індонезії – 10 км/год, і вона знаходиться на верхніх щаблях світового рейтингу міських автомобільних пробок. А незабаром, як уже було сказано вище, якщо не буде добудовано метро, ​​ризикує стати однією великою транспортною пробкою.

Так що, як показує вже один цей приклад, Джакарта приречена розвиватися за «принципом акули», яка може жити, лише безперервно рухаючи хвостом.

Поділитися: