Чудасії генетики: «У неї сміх від матері» Карла Ціммера

340
Shutterstock
Хто такі люди-химери, яким нашим параметрам позаздрили б предки і чи зможемо ми передати нащадкам найкраще?
У нее смех от матери

Складно уявити, як хтось може бути одночасно і матір’ю, і тіткою для своїх дітей. Колумніст та науковий оглядач New York Times Карл Ціммер у своїй книзі «У неї сміх від матері» (She Has Her Mother’s Laugh: The Powers, Perversions and Potential of Heredity, 2018) описує цей та інші випадки, які приголомшили генетиків.

Два в одному

Щоб отримати соціальну підтримку, 27-річна Лідія Ферчайльд, яка вчетверте завагітніла, мусила пройти ДНК-тест, який би продемонстрував, що у неї не чужі діти. Такими були нові вимоги штату Вашингтон. Перевірка підтвердила батьківство її чоловіка. Але не її материнство. Те, що трапилося далі, нагадувало страшний сон.


Державні інстанції запідозрили Лідію в шахрайстві й хотіли забрати у неї дітей. Жінка була у розпачі. Вона дуже добре пам’ятала народження усіх трьох. Під час її четвертих пологів офіційний представник від суду пересвідчився, що немовля вийшло з лона Лідії. Але повторний ДНК-тест заперечував спорідненість.

На щастя для шокованої матері, адвокат зі сторони обвинувачення згадав про іншу жінку в Новій Англії з подібною проблемою. Вчені знайшли у неї клітини двох рідних, але різних людей. Вона була тим, що біологи називають химерою. Це сталося, бо дві запліднені жіночі яйцеклітини її матері злилися, сформувавши спільний ембріон з двома окремими ланцюгами ДНК. Це наче близнюки в одній людині.

Кров Лідії, її шкіра та м’язи вказували на те, що вона не є матір’ю своїм дітям, а от тканини шийки матки та інших органів – навпаки.

Карл Ціммер
Карл Ціммер. Wikipedia

Ця історія, на думку Ціммера, ілюструє, що спадковість може бути значно складнішою, ніж нам здається: ми вживаємо слова на зразок «сестра» чи «брат» так, ніби вони описують жорсткі закони природи, але «за певних умов їх легко порушити».

Ось вам інше цікаве відкриття Діани Б’янкі з Університету Тафтса. Дослідниця встановила, що частина печінки однієї з пацієнток складалася з клітин, що містили Y-хромосоми. За версією Б’янкі, після того, як та зробила аборт, частина ембріона залишилася всередині неї. Коли її печінка почала руйнуватися через гепатит C, клітини її ненародженого сина відновили уражену ділянку.

Зупиніться на хвильку й замисліться, що означає рости. Це неймовірний процес! 

«Кожна частина тіла має змінитися, щоб бути в злагоді з усіма іншими, – пише Ціммер. – Немає єдиної програми розвитку тіла дорослої людини. Кожна клітина має вирішити за себе, послуговуючись лише хімічними сигналами і власною мережею генів, молекул РНК та протеїнів».

Автор також зауважує, що ми успадковуємо не лише гени, а й, серед іншого, мікроби, які допомагають перетравлювати їжу та борються з небезпечними видами бактерій.

Більше про це – у книзі «Множини в мені».

Загалом вищі й розумніші

Пересічна людина сьогодні вища, ніж її предки, що жили століття тому, а ті були значно вищі за тих, хто жив у період аграрної революції. Але це лише частково зумовлювалося генами (і не кількома, а щонайменше 800, кожен з яких має лише незначний вплив на нашу зовнішність). Те ж стосується і IQ. Колись вчені розглядали розум як дар, який передається дітям від батьків. Але кожне наступне покоління загалом демонструвало кращі показники коефіцієнту інтелекту, ніж попереднє (це першим помітив американський політолог Джеймс Флінн, на честь якого назвали ефект). Ціммер вважає, що причиною є передовсім поліпшення харчування, умов життя, рівня освіти, виховання та інших компонентів середовища.

«Якщо у вас середній IQ, не слід відкидати можливість, що ваші діти будуть геніями, – зазначає Ціммер. – А якщо ви геній, вам має вистачити розуму, щоб зрозуміти, що вони можуть вас і не наслідувати».

Нашим дітям від нас дістанеться не все і не лише те, чого ми їм бажаємо
Нашим дітям від нас дістанеться не все і не лише те, чого ми їм бажаємо. Shutterstock

Тож те, наскільки далеко впаде яблуко від яблуні, ще й питання клімату. Aбо ж за справу візьмуться селекціонери.

Багато розмов нині про методику CRISPR-Cas для редагування геномів та плюрипотентні стовбурові клітини, які можуть трансформуватися в будь-які типи клітин. Але людський організм – складна система. Як бачимо, ми ще не достатньо добре знаємо, що саме робить нас тими, ким ми є. І, вочевидь, нашим дітям від нас дістанеться не все і не лише те, чого ми їм бажаємо. Але це не обов’язково на гірше.

 

Читайте також 7 молодих науковців, котрі можуть перевернути світ

Поділитися: