Прудкі ноги, добре серце: про справжню витривалість у книзі Крістофера Макдуґала «Народжені бігати»

446
Shutterstock
Як здолати ультрамарафон

Журналіст та колишній редактор журналу Men’s Health, а також баскетболіст-аматор Крістофер Макдуґал, розмінявши п’ятий десяток, вирішив спробувати себе у довгому забігу. Численні травми та біль, яких він зазнавав під час тренувань, та вмовляння авторитетного лікаря облишити цю затію спонукали його подивитися на цей вид спорту зовсім по-іншому – як на щось більше, ніж просто зусилля тіла. Результатом стала книга «Народжені бігати: рух до безмежних можливостей» (Born to Run. A Hidden Tribe, Superathletes, and the Greatest Race the World Has Never Seen, 2011). 2018 року її випустило в українському перекладі видавництво «Наш Формат».

На думку Макдуґала, американці занадто сильно переймаються матеріальною складовою бігу, наприклад якістю супінаторів та зручністю спортивної форми, що врешті не сприяє кращим результатам.


Розмірковуючи про одне з найдревніших мистецтв, автор знайомить нас із легендарними супермарафонцями та тими, хто продовжує бігати, щоб вижити.

Секрет тараумара

У гористій місцевості Сьєрра-Мадре на території Мексики мешкають представники індіанського народу тараумара. Через не надто різноманітний раціон і пристрасть до пива, без якого тутешнім чоловікам «бракувало б сміливості навіть до власних жінок позалицятися», вони, здавалося б, мали бути геть виснажені й понурі, проте славляться неабиякою спритністю (самі заганяють велику здобич).

Але що вражає навіть більше, то це їхня витривалість 

(Забіги тараумара тривають від кількох годин до кількох днів). Ця схильність певною мірою історично обумовлена, адже індіанські поселення знаходилися далеко один від одного, що не залишало тараумара іншого вибору, окрім як навчитися долати десятки кілометрів, не зупиняючись.

Крістофер Макдуґал
Крістофер Макдуґал. google

Тараумара сприймають біг як нашу людську споконвічну натхненну творчість, зазначає Макдуґал. У цьому їхній секрет.

Коли наші предки нанесли перші малюнки на стіни печер, то зобразили вертикальну риску, від якої знизу і посередині відходять менші риски-блискавки: це був Той, Хто Біжить – кожен з нас:

«У ті часи біг на довгі дистанції був невід’ємною частиною життя людей – так ми виживали, розмножувалися і розселялися по планеті. […] Нам доводилося любити бігати, щоб вижити і отримати шанс полюбити щось іще. Біг, як і все, що ми любимо, все, що сентиментально називаємо пристрастями і бажаннями, – це й справді спадкова необхідність, закодована в наших генах. Ми народилися, щоб бігти. Ми народилися, бо бігли. Всі ми – люди, які бігають».

Інколи треба бути другим

Одержимість першістю нерідко грає з амбіційними злий жарт. Вирвавшись вперед, ми стаємо вразливими, потрапляючи в полон власного темпу. Автор стверджує, що ліпше висіти на хвості у лідера, підтримуючи потрібний темп, а потім щосили рвонути вперед і обігнати його на останньому колі.

Назустріч гармонії: «Never stop» Марі Карачиної

Стів Префонтен на перегонах під час Олімпіади 1972 року двічі надто рано виривався вперед. Обидва рази його перегнали. Префонтен витратив усі свої сили передчасно й врешті фінішував четвертим. Ця історична поразка стала бігунам важливим уроком: добровільно від позиції переслідувача у довгому забігу відмовляються хіба безумці.

Серце ультрамарафонця

Чеський солдат Еміль Затопек так сильно любив бігати, що після цілого дня стройової підготовки виходив в армійських чоботах на нічну 32-кілометрову пробіжку лісом. Початок його спортивної кар’єри був аж ніяк не легким. В команді Чехословаччини, що приїхала на Олімпійські ігри 1952 року в Гельсінкі, було так мало учасників, що йому дозволили самому обрати, яку дистанцію бігти. Аутсайдеру-самоуку нічого було втрачати. Тож Затопек вибрав усі.

Ми народилися, бо бігли
Ми народилися, бо бігли. Swim Bike Run

Під час свого найпершого марафону він біг потужними стометровими ривками й став предметом насмішок спортивних журналістів: дехто охрестив його стиль «найстрашнішим дійством з часів «Франкенштейна».

Затопек на це не ображався, а й сам посміювався, мовляв, не настільки талановитий, щоб бігати і усміхатися одночасно.

Він був говірким і дружелюбним. Потоваришувавши з австралійцем, який сподівався побити рекорд Австралії на дистанції 5000 метрів, він запропонував йому приєднатися до нього на 10-кілометровій. Першу половину дистанції Затопек, задаючи темп, допомагав новому приятелеві досягти мети, а вже потім прискорився й помчав за власною перемогою.

Змусити людей так добре бігати і з такою щирою радістю неможливо підкупом, зауважує Макдуґал. Їм інколи самим доводиться платити за це високу ціну.

Змусити людей добре бігати з щирою радістю неможливо підкупом

Коли в 1968-му радянська армія увійшла в Прагу, щоб придушити продемократичний рух, Затопека поставили перед вибором: перейти на бік CРСР і стати послом спорту або довіку драїти нужники на урановому руднику. Один із найулюбленіших спортсменів усього світу обрав друге.

Того ж року австралієць Рон Кларк, який був його суперником в боротьбі за титул найкращого в світі бігуна, втратив свій останній шанс встановити рекорд на довгій дистанції. На його рахунку було 19 рекордів на коротких і середніх. Під час забігу в Мехіко Кларка звалила з ніг гірська хвороба. Передчуваючи, що на Батьківщині його зустрічатимуть із розчаруванням, він відклав повернення додому і заїхав у Прагу, щоб провідати того, хто ніколи не програвав, але втратив усе.

«Тому що ти це заслужив»
«Тому що ти це заслужив». matome.naver.jp

Наприкінці візиту Кларк помітив, як Затопек тихцем поклав щось до його валізи, й вирішив, що то, мабуть, якесь таємне послання, й не наважувався перевірити одразу. На прощання Затопек міцно його обійняв і сказав: «Бо ти це заслужив». Згодом, розгорнувши пакунок, Кларк зрозумів, що Затопек говорив зовсім не про обійми: чемпіон подарував йому свою золоту медаль, яку отримав на Олімпійських іграх 1952 року.

Між здатністю любити і здатністю любити бігати є якийсь зв’язок, пише Макдуґал:

Щоб обидві любові сповнили бігуна енергії, йому потрібно відсунути свої бажання на другий план, цінувати те, що він має, бути терплячими, невимогливими і вміти пробачати. Тільки так можна здолати по-справжньому довгий шлях. Тільки так забіг матиме сенс.

Поділитися: