Прощавай, снобе: «Ілюзія знання» Стівена Сломена та Філіпа Фернбака

176
Shutterstock
Як боротись із невіглаством і чи потрібно?
Ілюзія знання

Стівен Сломен та Філіп Фернбак – професори когнітивістики, які вивчають, як саме люди думають, ухвалюють рішення та формують власні бажання. Вони намагаються пояснити, чому ми особливі істоти, але не настільки неперевершені, як нам хотілося б. Свої аргументи вони виклали у спільній книзі «Ілюзія знання» (The Knowledge Illusion, 2017), український переклад якої 2018 року вийшов у видавництві Yakaboo Publishing.

Перша ж її сторінка інтригує: люди – цілковиті невігласи та лише думають, що хоч щось тямлять. Це підтвердили проведені вченими експерименти. Їх було три, але в основі був один і той самий принцип. Людей запитали, чи знають вони як працює унітаз, застібка-блискавка та чи можуть вони намалювати точну схему велосипеда.


Майже всі піддослідні ствердно кивали. Однак коли їх попросили продемонструвати своє розуміння, то тільки одиниці не осоромилися. Після цього оцінка власної компетентності у більшості людей різко змінилася.

Що це доводить? Людина з багатьма речами у своєму житті ознайомлена поверхово, пишуть Сломен та Фернбак. Коли вирине згадка про текст, який ви колись читали або переглядали, навіть якщо не зрозуміли ані ідеї, ані головної думки, ваш мозок вам повідомить, що ви знаєте такий текст. Цей феномен має назву ілюзія розуміння. Подякуймо йому за хорошу думку про себе.

Що таке інтелект?

Достеменно не знає ніхто. Незважаючи на те, що науковці різних галузей вивчали інтелект впродовж десятиліть, теоретики так і не дійшли згоди щодо вичерпного визначення.

Існує кілька теорій про складові інтелекту та про те, що саме ним вимірюється

Поширеним є поділ інтелекту на плинний і кристалізований. Плинний – це те, що ми вкладаємо в значення слова «розумний», описуючи особу, а кристалізований стосується того, яку кількість інформації людина змогла запам’ятати і як нею розпоряджається.

Хто з нас не нарікає на «діряву голову»? Тут нам знайшли гідне виправдання: виявляється, що людський мозок не створений для фіксування нюансів.

Усе знати неможливо – та й не треба
Усе знати неможливо – та й не треба. Shutterstock

Загальна картина – це все, що потрібно, бо «мозок сформували сили еволюції у такий спосіб, щоб він був у змозі вирішувати конкретні типи проблем».

Від запам’ятовування купи деталей користі, як правило, мало.

Чому все влаштовано саме так? Сломен та Фернбак стверджують, що в основі розумової діяльності людини – причинно-наслідкове мислення: якщо А, то Б. Але ми не є монстрами логіки, і економісти, що вивчають людську поведінку, про це неодноразово попереджали. Але ми відрізняємось від інших тварин здатністю мислити контрфактуально – тобто уявляти ситуації, які б могли статись, та як би ми у них почувалися.

В чому таємниця успіху?

Можна припустити, що «Ілюзія знання» не потішить індивідуалістів, тих, хто звик у всьому покладатися лише на себе. Після прочитання книги їх буде переслідувати неприємне відчуття, що окремо від колективу вони нічого не варті. Але замість скиглити потрібно визнати, що мозок кожного з нас має обмеження.

Не знати чогось – нормально

Кажуть, кожна людина має своє призначення та знайде власну нішу. Це висловлювання дуже близьке до істини, запевняють когнітивісти, бо запорука розвитку – робота в колективі, де кожен є професіоналом окремої справи, а не всього потрошку. Так бджоли злагоджено працюють завдяки тому, що кожен знає свою справу.

Наша сила у здатності допомагати одне одному
Наша сила у здатності допомагати одне одному. Shutterstock

Ми маємо й унікальну перевагу. Найбільш наближена до нашого виду мавпа може прослідкувати за поглядом когось із нас, але не усвідомлює, що ми потребуємо допомоги, тоді як іншій людині це видається очевидним. Командна робота – найкращий спосіб вижити, переконані Сломен та Фернбак. Наш успіх у вмінні вгадувати потреби одне одного.

 

Читайте також Де живуть ідеї

Поділитися: