Прогрес по-індійськи: як Мумбаї перетворюється з «міста контрастів» на сучасний мегаполіс. Частина II

Shutterstock
Одним із драйверів економічного розвитку міста стане його головний ресурс – багатомільйонне англомовне населення

Хоча нетрі колишнього Бомбея (детальніше про це читайте у першій частині – незабутня екзотика для туристів, що їх відвідують, нове обличчя сучасного Мумбаї визначають не вони, а сповнені благоустрою райони, серед яких зустрічаються острівці найдорожчої в Азії елітної нерухомості. Вершина цієї будівельної піраміди – 27-поверховий особняк вартістю мільярд доларів, який побудував для себе і своєї сім’ї – друга  найбагатша людина в Індії – мільярдер Мукеш Амбані (найбагатшим індусом вважається Лакшмі Міттал, що мешкає в Лондоні). В середині піраміди – офіси численних компаній і торгові центри, а в  основі – нові житлові квартали для середнього класу.

Щоправда, тут треба розуміти, що середній клас в Індії загалом і в Мумбаї зокрема має специфічні особливості

Наприклад, молода сім’я з невеликим за європейськими і американськими мірками рівнем доходу, як правило, заводить собі прислугу, хоча ці гроші можна було б вкласти в розвиток бізнесу, самоосвіту і т.д. Пояснюється це в першу чергу небувалою за світовими мірками дешевизною такої робочої сили.

Shutterstock

Грає роль ще й вихована століттями колоніальної залежності від Британії звичка наслідувати «сахібів», так шанобливо називали європейців в колоніальній Індії.

Та й багатовіковий розподіл суспільства на касти все ще дається взнаки, хоча становище змінюється: нинішній президент Індії Рам Натх Ковінд – з касти далітів, тобто «недоторканних». До речі, головним його суперником на виборах теж був даліт. Такі реалії місцевих політтехнологій – даліти становлять 20% населення країни і охочіше за інших йдуть на виборчі дільниці, оскільки зацікавлені у змінах.

Дві швидкості машини часу

Головна особливість розвитку Мумбаї, що видрізняє його від таких мегаполісів як Лондон і Нью-Йорк, полягає в тому, що віє є центром тяжіння не для заможних людей з усього світу, а для населення бідної країни. Тому Мумбаї одночасно поєднує в собі алгоритми розвитку, що існували у великих містах як кінця 20-го, так і 19-го століть.

Деякі райони Мумбаї вже відчули смак джентрифікації за європейським і американським зразком

Ще на початку 1990-х років запрацювала програма перенесення ткацьких і швейних підприємств з самого Мумбаї до його міст-супутників. На їх місці були побудовані житлові комплекси, торгові центри, готелі, а також офіси найбільших індійських і міжнародних корпорацій. Тут на ситуацію вплинула густота населення Індії. Наприклад, число абонентів мобільного зв’язку в країні становить 1,1 млрд клієнтів.

Shutterstock

Тому одних тільки компаній – головних операторів мобільного зв’язку, у кожної з яких абонентів більше, ніж у всіх їхніх українських колег загалом, – в країні налічується дванадцять.

Якщо говорити про телебачення, то навіть нетрі Мумбаї рясніють супутниковими антенами: в будинку може не бути каналізації, але є телевізор. Айтішники в Індії, яка є одним з світових лідерів з IT-аутсорсингу, зосереджені в основному в Бангалорі, але і в Мумбаї їх більш ніж достатньо.

Те ж саме можна сказати і щодо промислових компаній. Хоча, приміром, заводи одного з найбільших в світі автомобілебудівників Tata Motors розташовані в інших містах Індії, головний офіс компанії знаходиться у Мумбаї. Подібних прикладів безліч.

Найбільший індійський мегаполіс залишається індустріальним центром в самому древньому розумінні цього слова

До того ж в Індії є особливість, яка гарантує, що кількість таких прикладів буде зростати. У нові галузі бізнесу охоче вкладається капітал зі старими традиціями.

Наприклад, найбільший індійський експортер програмного забезпечення компанія TSC входить до фінансової групи Tata. А компанія Wipro Technologies,що надає IT-послуги, та  увійшла в топ-10 світових аутсорсингових компаній, починала в 1945 році з виробництва рослинної олії. І у кожної з цих десятків і сотень компаній є свій офіс в Мумбаї, а співробітникам цих офісів потрібні сучасні житло і торгово-розважальна інфраструктура.

Важливо враховувати, що в багатонаціональній Індії англійська вимушено є (влада країни ставляться до цього без захвату) є мовою міжнаціонального спілкування.

Стімпанк по-мумбайськи

З іншого боку, Мумбаї європейського зразка кінця ХХ століття межує з Мумбаї європейського зразка кінця століття ХІХ. Найбільший індійський мегаполіс, на відміну від вищезгаданих Лондона і Нью-Йорка, залишається індустріальним центром в самому древньому розумінні цього слова.

Shutterstock

Причому промисловість впливає на екологію Мумбаї не кращим чином. Вважають, що ступінь викидів шкідливих речовин тут така, так якщо б кожен житель міста викурював щодня десять цигарок.

А в серпні цього року ЗМІ всього світу облетіли фотографії розфарбованих в приємний блакитний колір бродячих собак з передмістя Наві-Мумбаї. Ось тільки це було наслідком не художнього перформансу, а зливання одним з тамтешніх заводів у місцеву водойму виробничих відходів – блакитного барвника. Завод, щоправда, тут же закрили.

До речі, щодо перформансів. Хоча рахунок жителів Мумбаї, що працюють у креативній індустрії, йде вже на сотні тисяч осіб, культурні потреби городян поки залишаються незадоволеними. Наприклад, в Мумбаї всього 10 музеїв, тоді як, наприклад, в Берліні їх 158. Громадських бібліотек в тому ж Берліні 2,3 на 100 тисяч осіб, а в Мумбаї 0,006.

І навіть якщо житель Мумбаї хоче просто зі смаком поїсти або випити, і тут у нього можливостей набагато менше, ніж у берлінця

На 100 тисяч жителів у Берліні припадають 141 ресторан і 36 барів, а в Мумбаї – 11 ресторанів і 4 бари.

Проте кінотеатрів в Мумбаї більше, ніж в Берліні: 105 проти 54. Адже в передмісті мегаполісу розташований знаменитий Боллівуд, який випускає від 200 до 300 художніх фільмів на рік. До речі, завдяки інвестиціям із сфери телекомунікацій та програмного забезпечення, виручка від боллівудських фільмів за двадцять років збільшилася на 360%.

Shutterstock

Хоча Мумбаї поки ще далекий від передових мегаполісів США і Європи, у нього є шанси перетворитися в комфортне середовище проживання не тільки для найбагатшої частини населення, але і для мільйонів інших городян. І, можливо, місто буде жити без блакитних собак.

Поділитися: