Правила відмови: складне слово «ні»

828
Shutterstock
Своїм досвідом діляться гендиректор медцентру «Інтерсоно Медікавер Групп» Олена Мороз, голова Асоціації франчайзингу Андрій Кривоніс та президент корпорації «Гранд» Володимир Співаковський. Резюмує психолог Наталія Ісачева

«Невміння відмовити призводило до різних ситуацій. Іноді доводилося кілька років займатися не тим», — ділиться в одному зі своїх інтерв’ю бізнесмен Гарік Корогодський. Він вважає вміння сказати «ні» однією із важливих навичок підприємця.
K.Fund Media попросив поділитися кількох бізнесменів своїм досвідом відмови. Резюмує психолог Наталія Ісачева.

Олена Мороз, генеральний директор медичного центру «Інтерсоно Медікавер Групп»:

Уміння відмовляти приходить з роками або з досвідом. Закладена проблема ще на рівні батьки-діти: «Як? Ти відмовляєш матусі?». «Бабуся образиться, якщо ти не з’їси/вип’єш/зробиш!» … Одним словом, якщо скажеш «ні». А відмовляти потрібно. Адже часто прохання – це  лише перекладання на чужі плечі своєї відповідальності. Одна людина не може за всіх все зробити і продумати. Тим більше керівник, якому зазвичай дістаються і робочі, і домашні проблеми співробітників.

Згодом я навчилася з’ясовувати мету зустрічі ще під час спілкування по телефону і в результаті звільнила себе від 80% непотрібних зустрічей, оскільки лише 20% стосувалися конкретних ділових ситуацій, 40% питань вдавалося вирішити і без витрат часу на зустріч, а інші 40% – це взагалі порожні, нічим не обґрунтовані прохання.


Андрій Кривоніс, голова директорату Асоціації франчайзингу:

«Мені не цікаво» давно стало моєю фразою, яка зупиняє пусту розмову як телефоном, так і особисто. Незалежно від статусу, знайомства і навіть кревності, цією фразою я дозволяю собі переривати спілкування на будь-якому етапі розмов. Дружина і мати іноді ображаються.

Я вішав трубку телефону після перших фраз співрозмовника, я йшов із зустрічі після перших обговорень завдань, я не підтверджував зустрічі, якщо мені ставали нецікавими теми, питання, чи наслідки, які могли настати, якщо я скажу «так».

Секрету «не образити співрозмовника» немає, ви його образите. Але витрачений час на це може коштувати дорожче. Прийміть, що образити за першу хвилину розмови вартуватиме вам дешевше, ніж тягнути цю розмову годинами. А ще гірше, якщо ви погодитеся на пропозицію, яка вам не цікава, то вам доведеться тягнути тягар реалізації зобов’язань упродовж довгого часу. Як кажуть в Одесі: «А воно вам треба?»

Якщо вам людина дорога і потрібна, простіше вибачитися, що не цікаво, ніж займатися разом тим, що не цікаво.


Володимир Співаковський, президент міжнародної корпорації «Гранд»:

Так, упродовж довгого часу я соромився так відразу говорити «ні». Незручно було, немов нанести образу. Згодом я став жорсткішим і прямолінійнішим. Вже не боявся образити людину відмовою.

Зараз, коли я приймаю рішення відмовити, я ділю випадки на два види.

У першому я просто і доброзичливо відмовляю, просто кажу — ні, не вийде. Sorry.

В інших ситуаціях я розумію, що такою лаконічністю не відбудешся. Тому пояснюю причину. Причини зазвичай стандартно-зрозумілі: немає часу, за кордоном, зайнятий іншими проектами.

Але не забуваю при цьому (як вчать японці) висловити шанобливе і високе відношення до людини та його справі, з якою вона звернулася.

Тут важливо, щоби ніхто з двох не втратив свого обличчя. Потрібно вміти підбирати вирази і писати доброзичливо. (Про філософію життя автора семи бестселерів і шляхи Співаковського читайте в його інтерв’ю.


Наталія Ісачева, психолог:

Щодня до нас звертаються люди з різними проханнями, і ми стоїмо перед вибором — погодитися або відмовити, сказати «так» чи «ні». Декому дуже складно відмовити іншій людині, особливо близькій або партнеру. Навіть якщо пропозиція йде в розріз із їх інтересами, вони можуть погодитися. Тому що бояться образити, бояться, що про них подумають погано, бояться, що людина не буде після відмови спілкуватися. Таким людям легше поступитися і погодитися, ніж сказати просте слово «ні».

Потрібно вміти говорити «ні». Ви маєте повне право відмовити іншій людині. Це повинно бути спокійно, без агресії, без конфлікту, чітко, без невиразного бурмотіння, щоби у людини не залишалося надій на вас. Відмовляйте завжди чітко в тих випадках, якщо ви дійсно не можете допомогти, якщо щось вам нав’язують, якщо пропонують щось протизаконне. Завжди важливо, щоби відмова була ввічливою, тактовною і без агресії.

Є люди, які вміють відмовляти і не бачать в цьому проблеми. Зазвичай у цих людей добра самоповага і хороші особисті межі. Коли людина поважає себе, вона поважає й іншу людину, а коли у людини хороші особисті межі, вона бачить, що це моє, а це не моє, це мої інтереси, а це чужі, це мені потрібно, а це мені не потрібно.

Потрібно розуміти, що, коли людина не хоче виконувати прохання, але не може відмовитися, вона шкодить перш за все собі, вона зраджує себе. А це вже не просто слова. На рівні енергетики йде виснаження, людина відчуває занепад сил. У неї виникає почуття провини перед собою. Це все наслідки зради себе.

Тому, щоби почуватися добре і комфортно, щоби поважати час свій і чужий, щоби не набувати ворогів, вчіться екологічно і красиво говорити «ні» і тренуйте свої особисті межі.


Поділитися: