Працюй, концентруйся, вір – головні компоненти успіху в будь-якій професії

118
Shutterstock
Шведський психолог Андерс Ерікссон про те, що «наука і труд все перетруть»
Peak

Книга Peak (український переклад «Шлях до вершини» вийшов цього року у видавництві «Наш Формат») шведського психолога і професора університету Флорида Андерса Ерікссона написана у співавторстві з журналістом Робертом Пулом. Вона була приречена на масовий успіх вже з моменту її задуму. Що може бути привабливішим за тезу, що досягнення відбуваються  не завдяки вродженим здібностям, а наполегливій і невтомній праці?

Одна з найважливіших тез книги: мозок можна розвивати на фізіологічному рівні. І це можливо не тільки в дитинстві, але й у дорослому віці.


Нейрофізіологічні дослідження лондонських таксистів, які зобов’язані знати кожен закуток британської столиці, показали, що у них задній гіпокамп (частина мозку, яка найактивніше залучається для визначення положення в просторі та згадування, де знаходиться той чи інший об’єкт – K.Fund Media) набагато більший, ніж у звичайних людей. Навіть більше, чим довше людина працювала таксистом, тим більшим у неї був задній гіпокамп.

Довго і правильно

Розуміння, що ми можемо вдосконалити шляхом тренувань свій мозок – тільки початок шляху. Сам же шлях вимагає декількох тисяч годин правильно вибудованих занять. Автор нарікає, що після виходу книги Малколма Гладуелла «Генії та аутсайдери», де той посилається на дослідження, котрі були проведені Ерікссоном з колегами у 1993 році зі студентами консерваторії, стало популярним твердження, що для того, щоб стати експертом в будь-якій сфері, потрібно 10 тис. годин практики. Насправді іноді ця цифра є  набагато більшою (піаністам, наприклад, потрібно приблизно 20 тис. годин), а іноді набагато менше.

Андерс Ерікссон
Андерс Ерікссон. sacme.org

Одному з героїв книги – студенту Стіву Фалуну – знадобилося приблизно 200 годин, щоб стати власником кращої в світі пам’яті.

Але заняття мають бути вибудовані правильно. Наприклад, щоб досягти справжнього успіху, необхідно постійно виходити з «зони комфорту». Є в книзі і практичні поради, як подолати ще одну розповсюджену пастку – «плато», коли результати в будь-якій діяльності після початкового прогресу раптом застигають на одному рівні.

Шість секретів успіху

Крім виходу з «зони комфорту» і подолання «плато», для успіху важливі ще кілька чинників.

1

Чітко сформульовані цілі

Наприклад, не «навчитися добре грати на скрипці», а «зіграти в даний момент партитуру на нормальній швидкості без помилок три рази поспіль». Без цього, пише Ерікссон, дуже складно зрозуміти, рухаєшся ти вперед чи стоїш на місці.

2

Концентрація уваги

Одна справа просто плавати, інше – концентруватися при цьому, як правильно занурювати у воду руку під час гребка.

3

Хороший педагог

Спочатку без зворотного зв’язку досконалості домогтися практично неможливо. Однак з часом людина повинна навчитися самостійно відстежувати свої успіхи, помічати помилки та вносити відповідні корективи.

4

Акцент на дії

Тобто не на теоретичних знаннях, а на тому, що людина завдяки цим знанням може робити – на уміннях.

5

Правильна мотивація

6

Віра в успіх

У книзі автори наводять приголомшливий приклад, що об’єднує ці обставини. Легендарний шведський бігун Гундер Хегг, який побив у 1940-ві роки п’ятнадцять світових рекордів, виріс у пустельному куточку Північної Швеції з батьком-лісорубом.

Важливо повірити у свої сили
Важливо повірити у власні сили. Shutterstock

У підлітковому віці Гундер полюбляв бігати по лісі, і якось їм з батьком стало цікаво, яку швидкість він може розвинути.

Вони знайшли стежку довжиною приблизно півтора кілометри і батько, вимірявши час, сказав Гундеру, що той пробіг її за 4 хвилини 50 секунд – дуже гарний час для лісової дороги. Як згадував Гундер в автобіографії, в той момент він повірив у себе, почав серйозно тренуватися і став одним з кращих у світі бігунів. І лише за багато років батько зізнався Гундеру, що насправді той пробіг стежку за 5 хвилин 50 секунд. А збрехав він йому тому, що помітив – син втрачає інтерес до бігу, і таким чином вирішив його підстьобнути.

Застереження

Загалом книга дуже хороша. Попри те, що значну її частину займають приклади зі сфери спорту, автори все ж роблять застереження про важливість в даному випадку вроджених фізичних даних. Але при цьому стверджують, що в творчих видах діяльності, всупереч поширеним забобонам, головне все-таки наполеглива праця. І, відповідно, тут же спростовують найрозтиражованіший приклад «генія від народження» – Вольфганга Амадея Моцарта, розповідаючи, як завзято той освоював музичні премудрості майже з дитячого віку під керівництвом суворого і честолюбного батька.

Потім автори доводять, що навіть музичний абсолютний слух не є даром богів, а досягається тренуваннями

Щоправда, роблять застереження, що це реально лише у ранньому віці, потім така можливість зникає.

Далі йдуть аналогічні приклади зі сфери музичної виконавської майстерності, балету, шахів тощо. Приклади, з якими не посперечаєшся – очевидно, що успіх в цих сферах немислимий без колосального набору професійних навичок, які набуваються шляхом багаторічних занять.

Музичний слух можна розвинути тренуваннями, але лише у ранньому дитинстві
Музичний слух можна розвинути тренуваннями, але лише у ранньому дитинстві. Shutterstock

Але при цьому автори книги замовчують про інші випадки. Наприклад, французький поет Артюр Рембо свого часу, закінчивши провінційний ліцей, поїхав до Парижа, де познайомився з іншим майбутнім поетом-класиком, Полем Верленом. Разом з ним Рембо пиячив і жебракував. Ні про яку «наполегливу працю» тут мови бути не може – хіба що про наполегливу працю над своєю саморуйнацією. А вірші, які він покинув писати у 19 років, за загальним визнанням – геніальні.

Поділитися: