По той бік Шанхаю: скільки коштує життя у багатому китайському місті. Частина II

49
Shutterstock
Структура витрат шанхайців у порівнянні з українською столицею

Коли йдеться про Шанхай, слідом за подивом щодо того, як швидко вдалося перетворити мегаполіс, що помирав, на сяючу вітрину Китаю (про це ми розповідали у першій частині), виникає питання, як живеться по той бік вітрини? Адже враження іноземних туристів нерідко не збігаються з реальністю, як її бачать місцеві жителі. Відповідь на це питання може здивувати людину, яка звикла з 1990-х років до стереотипу щодо Китаю – як про бідну країну з дешевими товарами. Тим більше – якщо говорити про Шанхай, жителі якого за показниками добробуту випередили навіть Пекін.

Нові лідери нової економіки

У Шанхаї ще сильні традиційні для «старого Китаю» галузі промисловості, але вони вже поступаються новим лідерам. Особливо якщо рахувати за кількістю городян, яких вони забезпечують роботою. Так, у шанхайському морському порту, який вийшов за обсягом вантажоперевезень на перше місце в світі, сьогодні працюють 19,8 тис. осіб. У фармацевтичній компанії Sinopharm Group, що заснована  у 1998 році – 45,4 тис. співробітників (при цьому в Шанхаї є ще дві фармацевтичні компанії співмірного з нею рівня).

Будівельні компанії - одні з найбільших роботодавців Шанхаю. Shuttrstock

Вражають позиції банківського сектора та страхових компаній – в трьох разом узятих найбільших шанхайських компаніях цієї галузі працюють загалом 220 тис. співробітників.

Велика серед жителів Шанхаю частка приватних підприємців, проте їхні прибутки загалом  менші, ніж заробітна плата найманих працівників на великих приватних підприємствах. Річ у тім, що основну масу таких «приватників» складають жителі «сільських районів» Шанхая (так офіційно іменується периферія міста) та приїжджі з китайської «глибинки». Тут йдеться в першу чергу про економічну адаптацію, що допомагає знизити рівень безробіття. Тому почати і вести свій бізнес в Шанхаї з точки зору взаємин з державою порівняно легко.

Джині та Енгель

При всій приблизності порівняння умов життя в різних містах і країнах, існують два показники, які допомагають оцінити їх більш-менш об’єктивно.

Перший з них – середня величина заробітної плати. У Шанхаї вона становить $ 1356 в місяць (в Пекіні – $ 1248). Правда, при цьому коефіцієнт Джині в Шанхаї вдвічі вище, ніж в Пекіні – 0,44 проти 0,22. (Коефіцієнт Джині – кількісний показник ступеня нерівності доходів у досліджуваній групі). Таким чином, нерівність доходів в Шанхаї вище, ніж в Пекіні.

У китайці витрати на їжу складають приблизно 30% їхніх сімейних бюджетів, що відносить Китай в число заможних країн

Другий показник – коефіцієнт Енгеля, що враховує питому частку витрат на харчові продукти в загальних споживчих витратах. Заведено вважати: що нижче коефіцієнт Енгеля, то населення є заможнішим.

Даних конкретно щодо Шанхая немає, проте можна судити про них використовуючи загальнокитайські показники. У китайців на даний момент витрати на їжу складають приблизно 30% їх сімейних бюджетів, що відносить Китай по даній класифікації в число заможних країн. Зрозуміло, що в одному з найбагатших китайських міст (можливо, найбагатшому) Шанхаї він ще нижче, ніж по країні загалом. Однак тут, як і зазвичай у статистиці, диявол криється в деталях, які ми зараз спробуємо розкрити.

Така різна їжа

Почнемо з того, що, приймаючи коефіцієнт Енгеля як показник заможності, міжнародні організації не враховують якість самого харчування. Адже може статися, що чим нижче в країні якість споживаного населенням продовольства (і, відповідно, його ціна), тим нижче і коефіцієнт – і, відповідно, як це не парадоксально, країна буде вважатися більш заможнішою. Здавалося б, чиста теорія – але в Китаї (і у Шанхаї зокрема) вона втілюється в практику. Якщо подивитися на цінники в шанхайських супермаркетах, то виявиться, що ціни, наприклад, на м’ясо-молочну продукцію, яка в Україні традиційно вважається обов’язковою умовою хорошого харчування, в Шанхаї вище.

Продукти китайських супермаркетів дивні для українців. Shuttrstock

Наприклад, десяток яєць коштує 14 юанів (приблизно 56 гривень) – це в середньому, оскільки асортиментний  діапазон доволі великий. Цікаво порівняти з українськими ціни на м’ясо. Якщо брати середньостатистичний показник, то він начебто лише трохи вищий.

Однак при огляді вітрини шанхайського супермаркету враження інше. Наприклад, ціна на півкіло (в Китаї ціни вказуються за 500 г) філе яловичини становить близько 40 юанів, тобто 320 гривень за кілограм, і вище. Літр пастеризованого молока в таких самих, як у нас, картонних пакетах коштує 40-60 гривень. Дивують ціни на сир. Двухсотграмові целофанові упаковки (точний аналог наших) з сиром President коштують 24 юаня, а це майже 100 гривень. При цьому, як кажуть мешканці пострадянського простору, які зараз мешкають у Китаї, вибір сирів, порівняно зі звичайним для нас, дуже малий.

Зате в китайських супермаркетах чимало продуктів, які пересічний українець за продукти взагалі не вважає

Наприклад, курячі лапи – не стегенця, а саме лапи з кігтями. Або ті ж курячі голови. Так що порівнювати витрати на харчування в Китаї та Україні досить складно – що, до речі, стосується і вуличної їжі. У тому ж Шанхаї вона дешева, але європейці часто скаржаться на медичні наслідки регулярного її вживання.

Не хлібом єдиним

Крім харчування, людині потрібно десь жити. І ось тут починаються найсерйозніші витрати. Оренда однокімнатної квартири в центрі обходиться приблизно в $1000 на місяць, в околицях – в $500. Щомісячний проїзний коштує близько 900 гривень. Вартість комунальних послуг співмірна з київськими. Придбати ж квартиру мешканець Шанхая може за  доволі «космічними» цінами  – $8 тис. за квадратний метр в центрі міста або $ 4 тис за квадратний метр поза межами центральних районів. Брендовий одяг коштує приблизно стільки ж, скільки у нас. Ну а якщо говорити про розваги, то, приміром, ціна квитка у кіно – від 50 до 200 гривень.

Щоб придбати житло, доведеться дуже економити. Shutterstock

Наостанок – про «духовне». Соціологічні опитування, проведені серед жителів Шанхаю, показали, що китайці більше цінують дух колективізму в роботі і менше – індивідуальну ініціативу.
У них трепетне ставлення до вищої освіти, що пояснюється і матеріальним чинником – людина, що має її, заробляє в 1,75 рази більше, ніж мешканець Шанхая з середньою освітою. При цьому навчання в шанхайському вузі коштує недешево: $10-15 тис. за навчальний рік.

Напевно, тому відсоток жителів з вищою освітою у Києві вище – 41,2% проти 27,4% у Шанхаї. Так що в цьому випадку Шанхаю ще є куди рости, що він, безсумнівно, і буде робити. Адже найбільший торговий морський порт у світі планує стати ще й найбільшим світовим фінансовим центром, а в перспективі обігнати щодо інновацій американську Кремнієву долину.

Поділитися: