По мітлах: як три подруги відкрили перший в країні відьма-бар

Колись ресторан на Бульварно-Кудрявській охороняв суворий горець із каменю. Сьогодні на балконі над входом застигла рудоволоса відьма із мітлою. За фіолетовими дверима казка: свічки, підвал, крук, що говорить, жмутки сухих трав. Приємно пахнуть куріння, в барі димлять коктейлі, на столах фотографії Михайла Булгакова. Це – київський відьма-бар «Лиса гора».

Навпомацки

«Ідея створення з’явилася в липні 2016 року, – каже одна із засновниць закладу Олеся Остафієва. – Запропонувала реалізувати її двом своїм подругам – Аллі Козаковій та Надії Омельченко. Ми знайомі давно і дружимо. Звичайно, ніхто з нас не працював в ресторанному бізнесі. Ми з Аллою – піарники, Надя – топ-менеджер великої IT-компанії».

Ролі розподілили з самого початку: Алла займається кухнею, рецептами, магією трав, на Олесі – просування та організація заходів, Надія займається фінансами та дозвільною документацією.

З моменту виникнення ідеї бару до його відкриття пройшло рівно 9 місяців. Зараз Остафієва згадує, що на початку шляху все йшло як по маслу. З півроку шукали приміщення, самі зробили ремонт.

Знайомий бармен розробив автентичну барну карту.

«Ні в кого з нас не було розуміння специфіки рестораторства, – каже Остафієва. – Якщо чесно, як все працює всередині – я собі це трошки інакше уявляла, як споживач. Де і як зберігати провізію, як подати, яке обладнання купувати – від цього ми були далекі».

Підводні камені

Перш ніж відкрити бар, Остафієва пройшла навчальний курс у відомого в Донецьку керуючого ресторанами Олексія Мохунова.
«Багато для себе почерпнула, – каже вона. – Наприклад, навчилася рахувати точку беззбитковості – скільки гостей на день ми повинні обслужити, щоби не піти в мінус. Для мене було відкриттям хоча б те, що для маленького приміщення потрібно восьмеро працівників на зміні щодня.

Є, виявляється, нюанси і в розсадженні гостей, і в рівні столів, і навіть у формі канапок. Все це береться до уваги, щоби прорахувати потрібний час перебування гостя в барі. Багато в чому йшли навпомацки».

Відкрити заклад без підготовки – ризикований крок. Найнебезпечнішими є перші чотири місяці. Через «непрохідне місце», недостатню розкрутку, високу орендну плату, захоплення власною ідеєю на шкоду споживчому інтересові заклади зачиняються.

Але «Лиса гора» пережила цей період. Головні труднощі були з персоналом. На старті прийшло кілька хлопців, які досі в команді.

За словами Остафієвої, кого надихала вся ця булгаковщина, хто навчився визначати вроки, зазирав до таролога в карти – залишилися, хто прийшов заради грошей – пішли. Наприклад, офіціанткою прийшла працювати дівчина – фінансовий аналітик з мрією відкрити своє кафе, зараз вона вже адміністратор. Протягом 7 місяців роботи близько 50% персоналу в барі змінилися з різних причин.

На гребені вау-ефекту

На момент відкриття відьма-бару в групі Фейсбуку було вже 1000 прихильників, згадують дівчата. Секрет був і в тому, що перші три тижні вони не признавалися, що це буде бар.

«Ми зробили сторінку у ФБ і стали там постити притчі про містичний Київ, – згадує вона. – Це заінтригувало передплатників, і вже за тиждень до відкриття народ був буквально на взводі».

Перших два дні у барі було не протовктися. Потім кілька днів – затишшя і тривога. Засновниці збільшили бюджет на розкрутку. І вже в перші вихідні після відкриття дівчатам довелося відмовляти гостям через браку місць в барі. Перші два місяці «Лиса Гора» пропрацювала на вау-ефекті. Люди просто приходили подивитися, що всередині. Через півроку роботи стало ясно, що вау-ефект не вічний. Потрібні видовища.

Подруги стали проводити ритуали, приурочені до затемнень, сонцестояння, запрошувати шаманів, тарологів. Меню зробили також автентичним.

«На старті я була проти особливої ​​кухні, – каже Остафієва, – але зараз робимо аналітику, і ось: сюди приходять за шаманськими чорними варениками та дерунами з кропиви».

Пік популярності припав на жовтень, коли дівчата зробили Бал у Воланда. Стільців не вистачало: при комфортній посадці в 40 чоловік, було понад 60 гостей. Без витрат на рекламу охоплення події у Фейсбуці складало 280 тисяч, а квитки на бал перепродували за подвійною та потрійною ціною. У підсумку замість одного дня Бал проводили три дні поспіль.

Інвестиції

Сьогодні відьма-бар – запатентована торговельна марка. На старт справи дівчата вклалися в рівних частках, на все витратилиблизько 600 тис. грн особистих заощаджень. Третина грошей пішла на ремонт та меблі, третина – на посуд, і ще третина – на дозвільну документацію, програмне забезпечення та першу закупівлю продуктів і алкоголю.

«Ніхто не вірить, що ми витратили таку суму, – каже Остафієва. – Але ж ми майже все робили своїми руками. Меблі частково дісталися від колишнього господаря «Горця». Чистили, лакували власноруч, декорували своїми силами».

У бюджеті закладу оренда займає п’яту частину витрат.
Початкові інвестиції дівчата окупили за перші вісім місяців.

Зараз підприємниці подумують про відкриття інших закладів. Є намітки зробити чоловічий заклад, наприклад, вікінг-бар, а також відкрити магазин.

Вам буде цікаво прочитати: «Як Максим Гербут створює Tesla у галузі житла»