Пігулка від сумнівів: «Омега-принцип» Пола Грінберґа

281
Shutterstock
Що робить риб’ячий жир із нашим здоров’ям та довкіллям?
Омега-принцип

Американський журналіст та автор бестселера The New York Times «Чотири риби» Пол Грінберґ взявся за вивчення екологічної, наукової та бізнесової складових багатомільярдної індустрії харчових додатків на основі риб’ячого жиру. У своїй новій книжці «Омега-принцип: морепродукти та спроба продовжити собі життя й оздоровити планету» (The Omega Principle: Seafood and the Quest for a Long Life and a Healthier Planet) він розповідає, що не все так просто з цим диво-продуктом, який ось уже понад півтора століття вживають для профілактики найрізноманітніших недуг.

Видання Guardian опублікувало основні тези книжки. K.Fund Media наводить адаптований переклад.


Нещодавно Cochrane – організація, яка збирає та оцінює дослідження у сфері медицини, – опублікувала результати метааналізу щодо препаратів, які містять жирні кислоти омега-3 – один з найпопулярніших у світі харчових додатків. Вчені вивчили дані понад 112 тис. людей, щоб з’ясувати, чи знижує вживання цих препаратів ризик появи ішемічної хвороби серця. Утім, прямого взаємозв’язку так і не виявили.

Ложка на день

Колись риб’ячий жир вирішив іншу проблему. Під час промислової революції у Північній Європі почав поширюватися рахіт. Через недоїдання і нестачу сонячного проміння діти росли кривоногими. Тоді вчені зійшлися на думці, що причиною була нестача вітаміну D, якого було багато в олії печінки тріски.

Риб'ячий жир – не панацея
Риб'ячий жир – не панацея. Shutterstock

З ініціативи фармацевта Пітера Меллера у Норвегії розгорнулася масштабна інформаційна кампанія, що закликала вживати риб’ячий жир незалежно від того, був у людини ризик розвитку рахіту чи ні.

Ложка на день стала загальноприйнятою практикою в країні, а згодом поширилася за кордоном. Меллер помер в 1869 році, залишивши по собі 70 заводів. До того часу, коли омега-3 зацікавилися медики, риб’ячий жир здобув прихильність мільйонів.

Чому інуїти витривалі?

З початку 1970-х років хімік Ганс Олаф Банг і його помічник Йорн Дьєрберг досліджували інуїтів Гренландії, які вирізнялися міцним здоров’ям, і дійшли таких висновків: по-перше, ті мали дієту з високим вмістом омега-3; по-друге, серцево-судинні захворювання вражали їх значно рідше, ніж тих, хто жив на заході. Тож вчені припустили, що між першим і другим є безпосередній зв’язок. Але кожен статистик нагадає, що кореляція не доводить причинності.

Дізнайтеся також про те, чого екологи вчаться в аборигенів

«Біодоступніший»

Сьогодні чверть виловленої риби йде на потреби сільського господарства, скотарства та аквакультури. Непродовольче використання морепродуктів існувало й раніше. З XVIII столітті китів виловлювали для виготовлення лампового масла та мастильних матеріалів. У XIX і на початку ХХ століття – задля маргарину, нітрогліцерину та інших «морських інгредієнтів». Через це багато видів опинилися на межі зникнення.

Грабіжницький промисел може позбавити нас риби
Грабіжницький промисел може позбавити нас риби. Shutterstock

Перуанським анчоусам теж знайшли низку різних застосувань. У 1940-х вони були у складі добрив, у 50-60-х – корму для курей, у 70-х – корму для рогатої худоби та свиней, а у 80-х і 90-х – корму для лосося та інших хижих риб.

І ось маємо найелітніший варіант непродовольчого використання: біологічно активні додатки. Для виготовлення риб’ячого жиру та рибного борошна з океану вилучають 20–25 млн тонн морепродуктів, що можна порівняти з масою населення Сполучених Штатів.

Індустрія навіть зазіхнула на антарктичний криль, який є кормовою базою для цілої екосистеми

Два роки тому, коли я звернувся до тодішнього головного виконавчого директора найбільшої в світі компанії, яка виловлює цих ракоподібних, щоб дізнатися, чому він запустив риболовецьку операцію в Південному океані, позбавляючи їжі китів, він відповів, мовляв, крильовий жир «біодоступніший», через що споживачі зможуть приймати значно меншу пігулку. Чому це було важливо? Ті з них, хто обере крильовий жир замість риб’ячого, набагато рідше страждатимуть через жахіття рибної відрижки!

Поза гранулою

Свіже дослідження Cochrane полягало в тому, що одним пацієнтам давали харчовий додаток з жирними кислотами омега-3, а іншим – плацебо, й спостерігали за ними упродовж певного часу. Суттєвої різниці між їхнім станом здоров’я не було.

Омега-3 робить щось із нашими тілами – і, можливо, щось важливе. Але без ширшого вивчення впливу на наше тіло морських організмів, які містять їх, а не лише бурштиноподібної гранули, омега-3, схоже, втрачають свою силу у вирі метаболізму та сучасного маркетингу.

Чи є якісь переконливі докази, що поїдання риби краще за прийом риб’ячого жиру? Дуже важко нагодувати когось рибою так, щоб вони не знали, що їдять рибу. І знову ж таки маєму проблему з кореляцією і причинністю, які роблять більшість досліджень, присвячених вивченню впливу морепродуктів на наше здоров’я, спекулятивними.

Поїдання риби не гірше за прийом риб’ячого жиру
Поїдання риби не гірше за прийом риб’ячого жиру. Shutterstock

Але ми точно знаємо, що індустрія, яка орієнтується на продовольче використання, виловлює рибу таким чином, що скоро ми рідше бачитимемо її в своїх тарілках і натомість зберігатимемо більше таблеток на пам’ять про неї у своїх шафах. Чи дійсно це те, чого ми хочемо?

Поділитися: