Як обрати стиль лідерства: «підлеглий» чи «не менеджер»?

21
Shutterstock
Про те, як правильно делегувати повноваження та не скликати зайвих нарад

Який бос ефективніший – авторитарний чи демократичний? Насправді той, який здатен пристосуватися до конкретних обставин, переконані професор Вищої школи управління Університету Каліфорнії Роберт Танненбаум та президент консалтингової компанії Chrysalis Воррен Шмідт.

Їхня книга «Як обрати стиль лідерства» (How to Сhoose a Leadership Pattern, 2008), український переклад якої вийшов у видавництві «#книголав» у 2017 році, розповідає про методи подолання одвічної дилеми керівників: дати підлеглим свободу чи тримати їх під контролем?

Відповідь значною мірою залежить від поведінки підлеглих, зауважують автори.


Вони вважають, що підлеглим слід дозволити більше за таких умов:

– для виконання завдання їм потрібна автономія;
– в них досить висока толерантність до невизначеності;
– вони зацікавлені в проблемі, усвідомлюють її вагомість і мають необхідні знання й досвід, щоб її вирішити;
– вони готові взяти на себе відповідальність і для них це є нормою.
– вони розуміють цінності й цілі організації і солідарні з ними.

Ключове, над чим рекомендують замислитися менеджеру, перш ніж ухвалити рішення: «Чи почув я ідеї кожного, хто може зробити значний внесок у виконання завдання?» Якщо описані вище умови відсутні, менеджер змушений перебирати на себе додаткові повноваження.

Ази адекватності

Коли працівники відчувають, що бос – людина, на яку можна покластися і дії якої збігаються зі словами, це є додатковим стимулом для них продемонструвати свою надійність і відкритість. Танненбаум та Шмідт переконані, що підлеглих менше насторожують відхилення від звичної практики, коли керівник викликає у них довіру й повагу.

Сучасний лідер – той, кому довіряє команда. Shutterstock

А це, своєю чергою, робить взаємини гнучкішими. Саме це й слід культивувати в колективі. Тож коли бос вирішить ухвалити рішення самостійно, це не сприйматимуть як «театр одного актора».

І навпаки, коли керівник скликатиме збори, у підлеглих не складатиметься враження, що він хоче перекласти на когось відповідальність за ухвалення рішення. Перш ніж делегувати щось команді, слід з’ясувати, наскільки добре співпрацюють її учасники. Один із найважливіших факторів – це історія спільної роботи групи, наголошують автори. Групі, яка вже якийсь час працювала разом і досягла хороших результатів, члени якої мають спільні інтереси і схожі погляди, легше впоратися із завданням, ніж новій.

Слово «принизливе… з відтінком залежності»

Танненбаум та Шмідт також звертають увагу на те, що на організації значною мірою впливають соціальні перетворення. Наприклад, рух за громадянські права, що виступає за розширення можливостей меншин, екологічні та споживацькі рухи, які вимагають від менеджерів радитися не лише зі своїм персоналом, а й із суспільством.

Щоб не стати управлінцем-мастодонтом, доведеться уважно стежити за змінами і пристосовуватися

Наприкінці книги автори несподівано зізнаються, що, скоріше за все, припустилися помилки, оскільки розглядали досить традиційні організаційні структури. Сучасні ж офіси передових компаній переживають щось на зразок аболіціонізму, оскільки в них влада переходить до всіх сторін. Тож зараз, мовляв, їм навіть якось ніяково за вживання слова «підлеглий» – через його «принизливе значення з відтінком залежності».

Настав час нових управлінськіх підходів. Shutterstock

Тому наостанок Танненбаум та Шмідт пропонують вживати замість нього «не-менеджер», бо переконані, що тоді різниця між термінами «менеджер» і «не-менеджер» радше функціональна, ніж ієрархічна.

 

Читайте також «Голова – предмет темний: 5 книг про зв’язок мозку, гормонів та свідомості» 
Поділитися: