Під сонцем Сен-Тропе: як звичайне рибальське селище стало курортом для кінозірок та мільярдерів

httpalterra.cc
Любов художників, акторів і музикантів перетворили Сен-Тропе на фешенебельне місце відпочинку

Французьке містечко Сен-Тропе в періоди курортного міжсезоння налічує трохи більше 5 тис. постійних жителів. Число це з року в рік знижується, причому працездатні громадяни складають лише його половину.

Та коли починається сезон, Сен-Тропе стає фешенебельним європейським курортом, а кількість мешканців цього клаптика землі площею 11,18 кв. км збільшується у багато разів. А ще трохи більше півстоліття тому Сен-Тропе було звичайним рибальським селищем, у цьому можна пересвідчитися, якщо подивитись фільм «І Бог створив жінку», який  знімали саме тут у 1955 році.
До речі, хоча історію про піднесення Сен-Тропе зазвичай починають з розповіді про цей фільм, все було трохи складніше.

Коли кінорежисер Роже Вадим обирав місце для зйомок, Сен-Тропе вже було відоме у колах французької богеми

У 1892 році тут кинув якір своєї яхти художник-імпресіоніст Поль Сіньяк – і залишився назавжди. До Сіньяка в гості приїжджали колеги, художники Боннар, Брак, Дерен, Сера. У захваті від Сен-Тропе був Мопассан.

У період між першою і другою світовими війнами тут з’явилася тусовка художників і письменників наступного покоління. Але і тоді Сен-Тропе залишався рибальським селищем – нехай і з зручними для відпочиваючих умовами. Наприклад, на відміну від Ніцци з її гальковими пляжами, пляжі Сен-Тропе вкриті піском (рибалкам же на це було наплювати).

Слідами Бардо і Джаггера

Перетворив Сен-Тропе на знаменитий курорт не стільки сам фільм «І Бог створив жінку», як те, що його головна героїня юна Бріджит Бардо стала їздити сюди на відпочинок зі своєю тусовкою. А Бріджит була в ті роки не просто вродливою актрисою, а головним світовим секс-символом. Фільми за її участі давали Франції експортну виручку, яку можна порівняти з галузями промисловості.

uf.tistory.com

І тусовка у неї була потужна – спочатку актори, європейські та голлівудські, потім музиканти, а коли вона вийшла заміж за німецького мільйонера Фріца Гунтера Закса – бізнесмени.

І це було найкращою рекламою Сен-Тропе.
Якщо, думав обиватель, люди, які можуть вибрати для літнього відпочинку будь-яке місце в світі, вибирають Сен-Тропе, треба їхати туди за ними. Так думав обиватель не тільки французький, а й німецький, англійський, американський.

Відповідно в містечку почала розбудовуватись інфраструктура. Типовий приклад – п’ятизірковий готель «Біблос», який почали будувати в 1965 році, а відкрили в 1967-му.

Зараз кожен може детально розглянути готель зсередини і ззовні в другій половині комедії «Укол парасолькою» з П'єром Рішаром

Відкриття «Біблос», зірками якого були Бріджит Бардо і Мірей Дарк, тривало три дні. Та й сам «Укол парасолькою», знятий в 1980-му, послужив в справі розкручування тоді ще нового готелю – якщо переглянути фільм заново, легко помітити, що це буквально рекламний проспект, який не пропустив  – випадково чи ні – жодного готельного куточка.

Далі більше. У 1971 році, коли Мік Джаггер одружився в Сен-Тропе з бразильсько топ-моделлю Б’янкою Перес, наречені зупинилися саме в «Біблосі».

alchetron.com

Ну і так далі. І це лише ще один з прикладів розкрутки Сен-Тропе, до якого варто додати ще шість фільмів про жандармів з Сен-Тропе з Луї де Фюнесом у головній ролі.

А Луї де Фюнес, як до нього Бардо, йшов тоді на експорт.
Узагалі Сен-Тропе прийнято вважати курортом для багатих. Так воно і є, але з уточненням – його собі може дозволити і середній клас. Номер в місцевому двозірковому готелі можна винайняти разом зі сніданком приблизно за € 75-130 на добу. Тризірковий коштуватиме € 130-210. За більше зірок просять і грошей побільше.
Вартість оренди на пляжі лежака, парасольки та рушника загалом складе € 15-20 на день.

З усіма зручностями

Пляжі тут теж різні. Найвідоміший – п’ятикілометровий Plage de Pampelonne c його пляжем для багатіїв Tahiti та розважальними клубами, зі знаменитим Le Club 55 включно, у якому столи накривають так, як це було в 1955-му, під час зйомок «І Бог створив жінку». А до скромного Plage de Salin пішки добиратися від центру містечка дві години. На громадському транспорті, звісно, швидше. А ось до Tahiti зазвичай добираються на автомобілі, катері або вертольоті. Втім, можна просто жити в готелі на першій лінії цього пляжу, де розташований і найстаріший в Сен-Тропе клуб (ланч у ньому коштує приблизно € 200 з особи).
І, звичайно, на всіх пляжах до ваших послуг водні розваги – віндсерфінг, дайвінг, прогулянки на яхтах – і ресторанчики.

На вулицях – магазини, з дорогими бутиками включно, у яких скромна пара взуття коштуватиме  € 500

Втім, торгові центри регулярно влаштовують розпродажі, тоді  ціни знижуються до € 50-100. У передмісті працюють ще й аутлети.

Ціни на харчування теж різні – в ресторані La Vague d’Or з трьома мішленівськими зірками мінімальна вартість вечері складе € 200 – якщо вдасться забронювати столик. А в звичайному кафе денний комплексний обід коштуватиме приблизно € 30  (решту часу одна страва в таких закладах коштує в середньому € 15-25).

Тобто, з одного боку, недешево. Але, з іншого боку, якийсь німецький менеджер середньої руки поїде сюди зі своєю подругою, хоча море, пісок і сонце на інших курортах дешевші, тільки тому, що реклама розповіла йому – в Сен-Тропе він може познайомитися в ресторані за сніданком з Сильвестром Сталлоне, який теж тут відпочиває. Або опинитися на пляжі на сусідньому лежаку з якимось мільярдером. Ну, загалом, пустити подрузі пил в очі.

wideopenroad.ru

В теорії – так, може. Тим більше, що і Сталлоне, і мільярдери часто бувають в Сен-Тропе. Ось тільки 1970-ті роки давно минули. Зараз, коли номер за € 500-1000 на добу може дозволити собі будь-який заможний китаєць або середньої руки власник нафтової ренти, кінозірки і мільярдери живуть в Сен-Тропе на своїх причалених тут  яхтах.

Та й вся багата тусовка, як зітхають ветерани курортного бізнесу містечка, потихеньку рушає до Сардинії. Однак Сен-Тропе не журиться – слави, заробленої в 1950-1980 роки, йому вистачить ще надовго.

Поділитися: