«Перебудова» у Пхеньяні: рис замість кукурудзи та квартири по $200 тис.

1640
Shutterstock
Столиця КНДР стала лідером неминучих для виживання країни перетворень

Столиця Північної Кореї Пхеньян – найзагадковіше місто-мільйонник (4,2 млн мешканців) у світі. Навіть у метро, ​​подібному монументальністю та глибиною залягання на правобережне київське, із 17 станцій для відвідування іноземними туристами відкрито лише дві. Оскільки ті мають право пересуватися Пхеньяном тільки з північнокорейським гідом, їх переміщення легко контролювати. Так само відбувається і на землі.

Хмарочоси, які фотографують туристи, можуть виявитися напівпорожніми всередині

Таку напівпорожню коробку являє собою, наприклад, 105-поверхова будівля готелю «Рюгьон». Її ультрасучасний колись за архітектурою конус протягом двадцяти років (будівництво розпочалося у 1987 році) зяяв віконними отворами, поки їх не засклила єгипетська компанія «Ораском», для якої це було однією з умов отримання контракту на розвиток в КНДР мобільної телефонії. Але всередині будівлі роботи не велися, так що «готелем» вона поки є тільки в лапках. Зате її можна демонструвати іноземним туристам як приклад того, що розповіді про відсталість Пхеньяну є «ворожою пропагандою».

Але і уявлення про Пхеньян, як про місто, в якому всі городяни ходять в коричневій або чорній уніформі, причому тільки на роботу і з роботи, давно застаріло. Одягаються мешканці столиці Північної Кореї нормально, хоча і бідно. Вони і живуть бідно. Хоча, за словами Андрія Ланькова, експерта із Північної Кореї, який викладає в Сеулі, а до цього мешкав у Пхеньяні, сьогодні на вулицях столиці КНДР можна зустріти «Лексуси», а в нечисленних бутиках повно дружин та коханок високопоставлених чиновників і бізнесменів.

На папері – державний, фактично – приватний

Втім, високопоставлені чиновники, згадує Ланьков, жили «по-західному» ще у 80-х роках минулого століття, коли частину центру Пхеньяну було огороджено металевим парканом, а вхід до неї охороняли жінки в формі і з автоматами. За парканом жили північнокорейські чиновники, яких на загальнодоступних вулицях можна було відрізнити за гарним одягом, вгодованістю і презирливим стосовно решти городян виразом обличчя. Правда, й їх не можна назвати справжньою елітою.

Деякі сучасні будівлі Пхеньяна можуть бути порожніми коробками
Деякі сучасні будівлі Пхеньяна можуть бути порожніми коробками. Shutterstock

Елітою були і залишилися нащадки тих приблизно 100-120 північнокорейських сімей партійної номенклатури, що після завершення Другої світової війни приїхали разом із першим керівником Північної Кореї Кім Ір Сеном із Радянського Союзу.

Решта викручуються як можуть.

Так, за словами Ланькова, експерти оцінюють продукцію приватного сектора в Північній Кореї в 30-60% всього ВВП країни. Вельми несподівана цифра для тих, хто звик вважати КНДР заповідником «реального соціалізму». Частково цей приватний сектор маскується, частково – ні. Наприклад, 75% ресторанів в Пхеньяні практично є приватними, хоча на папері залишаються державними. Вечеря в найкрутіших із них обходиться на рівні $15 на людину, хоча офіційна зарплатня в Північній Кореї в перерахунку на долари – один долар на місяць.

Міжміські автобусні перевезення було негласно приватизовано іще в нульові роки

Директорам промислових підприємств дозволено реалізовувати частину продукції за ринковими цінами і купувати обладнання на ринку, а не отримувати його з державних фондів. Працюють приватні підприємства, на яких робітники отримують зарплатню в еквіваленті $50-70 на місяць. Звичайно, вони не в змозі купувати за $80-100 тис. квартири в будинках, що будуються у Пхеньяні із залученням приватних інвестицій. Але якщо такі будинки будуються, значить, хтось може. Продаються, до речі, і апартаменти за $200 тис.

Квартири в центрі Пхеньяна обходяться в $ 80-100 тис
Квартири в центрі Пхеньяна обходяться в $ 80-100 тис. Shutterstock

Решта мешканців Пхеньяну, хоча і живуть скромно, але не голодують. Наприкінці 1990-х років в КНДР померли від голоду, за різними оцінками, від 500 тис. до 3 млн осіб.

До сих пір для середньостатистичного корейця навіть рис – це розкіш. Головна його їжа – варена кукурудза. По-перше, там ніхто не живе на офіційну зарплатню: керівники підприємств придумують різні схеми, щоби платити окрім неї. По-друге, влада дала послаблення північнокорейським селянам. Якщо ще на початку 1990-х років у них відбирали урожай, даючи взамін пайок за картками, то пізніше почали залишати їм 30%, а потім і 60%. А ще збільшили дозволену площу приватних ділянок. І сільськогосподарські врожаї почали рости на десятки відсотків на рік.

Чому розпочалися зміни

А скринька й замкнена не була. Одним з наслідків «горбачовської перебудови» було припинення «братньої допомоги» КНДР. Сьогодні Північній Кореї допомагає у відчутних масштабах тільки Китай, причому не безкоштовно. Картки, за якими жила вся країна, не було чим отоварювати. І у Кім Чен Іра, другого з Кимів та батька нинішнього молодого керівника Північної Кореї Кім Чен Ина, не було іншого виходу, окрім як дозволити мешканцям країни, що називається, «крутитися».

В об'єднанній Кореї поки не зацікавлений ніхто з тих, хто володіє в КНДР реальним впливом

Щойно в країні з’явилися замість карток справжні гроші і товари, які можна на ці гроші купити, тут же з’явилися бізнесмени, які утворили нову еліту, що сьогодні підпирає стару партійну. Між цими двома елітами – чиновники, які живуть за рахунок хабарів від бізнесменів.

Корупція, за свідченням експертів, у КНДР найвища, а чиновники зітхають, дивлячись на Китай – чому, мовляв, не можна почати такі ж реформи?

Молодий Кім Чен Ин, який здобув освіту у Швейцарії, розуміє, що останній економічний запас, за рахунок якого відмовлявся від реформ його батько, країною вже проїдено. Звідси його зовнішньополітичне маневрування із метою отримання іноземної економічної допомоги. До речі, прогноз про те, що КНДР виробить кілька ядерних боєзарядів, проведе випробування, потім їх зупинить, але від ядерної зброї не відмовиться, експерти давали ще наприкінці «нульових» років. Так що нічого несподіваного зараз не відбувається.

Північнокорейські партійні лідери не змогли побудувати світлого майбутнього
Північнокорейські партійні лідери не змогли побудувати світлого майбутнього. Shutterstock

Залишається відкритим лише питання, чи передасть коли-небудь Пхеньян статус столиці об’єднаної Кореї Сеулу. Але, як не несподівано це прозвучить на тлі зовнішньополітичних заяв, в цьому об’єднанні поки не зацікавлений ніхто з тих, хто володіє в КНДР реальним впливом. Різниця між економіками Південної і Північної Кореї оцінюється у фантастичну цифру від майже півтора до чотирьох десятків разів. Зрозуміло, що при такому співвідношенні всю новонароджену північнокорейську бізнес-еліту буде дослівно зметено південнокорейською. Що стосується партійної еліти, то верхівка із вищезазначених 100-120 сімей і так живе прекрасно, і при цьому розуміє, що не виключено варіант, коли після об’єднання партійним довгожителям доведеться відповідати за все, що вони накоїли за довгі роки.

Поділитися: